Автор невідомий - Епоси, міфи, легенди та сказання - Старша Едда. Епос

class="v">Хльоварда синів.

20

Іржатимеш, Атлі,

коли ти не євнух,

як Хрімґерд хвоста задере;

серце зайшлося,

гадаю, від страху,

хоч голосом ти жеребець».

Атлі мовив:

21

«Що я жеребець,

доведу, коли хочеш,

на сушу зійду,

тебе всю понівечу,

коли забажаю,

опустиш ти, Хрімґерд, хвоста».

Хрімґерд мовила:

22

«Ти, Атлі, на сушу ступи,

певний у моці,

зустрінемось в бухті Варін,

виправлю ребра

тобі я, герою,

коли в мої руки потрапиш».

Атлі мовив:

23

«Я не зійду,

доки вої ще сплять,

триматиму варту;

не вільно мені

тролиць виглядати

під нашим човном».

Хрімґерд мовила:

24

«Хельґі збуди,

Хрімґерд сплати,

бо вбити дозволив ти Хаті;

нічку одну

хай вона з владарем спить,

втрату свою відшкодує».

Атлі мовив:

25

«Лодіном зветься

єдиний твій суджений,

ти людям бридка,

живе на Толлеї

турс хортовидний,

мешканець лави паскудний,

ліпший тобі чоловік».

Хрімґерд мовила:

26

«Жінка для Хельґі жадана,

що верхи фіорд оглядала

минулої ночі;

...

27

Злотосяйна діва

мене пересилить;

на землю ступила,

човни захищала,

вона лиш одна

мені не дозволить

знищити будлунґів[331] люд».

Атлі мовив:

28

«Слухай-но, Хрімґерд,

тобі відшкодую,

коли скажеш князю,

чи дух там один[332]

човни захищав,

чи їх було кілька?»

Хрімґерд мовила:

29

«Тричі по дев'ять

там їхало дів,

а спереду — біла в шоломі,

їх коні трусились,

а там, де спинялись,

роса у глибокі долини

і град на високі ліси

стікав з їхніх грив,

щоб людям прийшов урожай;

було мені гидко те зріти».

Атлі мовив:

30

«На схід подивись нині, Хрімґерд,

чи тобі не погрожує

Хельґі знаками смерти[333];

на суші й на морі

захищені ловдунґів лодді

й сіклінґів також.

31

День уже, Хрімґерд,

затримав тебе

Атлі до гибелі,

пам'ятним знаком у фіорді

людям на сміх

стоятимеш ти, скам'яніла[334]».

Конунг Хельґі був звитяжним героєм. Він прибув до конунга Ейлімі просити руки його дочки Свави. Хельґі й Свава обмінялися обітницями і сильно кохали одне одного. Свава лишилася у домі свого батька, а Хельґі вирушив на війну. Свава, як і раніше, була валькірією.

Хедін був удома зі своїм батьком, конунгом Хйорвардом, у Норвегії.

У переддень йоля Хедін їхав сам-один через ліс і зустрів тролицю. Вона їхала на вовку, а замість вудил тримала змій. Вона попросила Хедіна супроводжувати її. «Ні», — відказав той. Вона ж мовила: «За це ти поплатишся за чарою обітниць». Під вечір стали виголошувати обітниці. Привели святкового кабана. Люди клали на нього руку і виголошували клятви за чарою. Хедін присягнув непорушно взяти за себе Сваву, дочку конунга Ейлімі, кохану його брата Хельґі. Він дуже збентежився, пішов на південь і зустрів свого брата Хельґі. Хельґі мовив:

32

«Привіт тобі, Хедіне,

як можеш, повідай,

що чути нового

у землях норвезьких,

чом ти, королевич,

полишив свій край,

чому одного

тебе я зустрів?»

Хедін мовив:

33

«[Не сам королевич

полишив свій край],

скверна велика

печалить мене,

взяти присягся я

конунга чадо,

твою наречену,

за чарою клятви».

Хельґі мовив:

34

«Ти не карайся,

може згодитися

Хедіна слово

хмільне нам обом.

...

35

Кликав мене

витязь на берег,

через три ночі

маю прибути;

мало надії

мені повернутись;

тож слово твоє

добро принесе,

коли так судилося».

Хедін мовив:

36

«Мовив ти, Хельґі,

що заслуговує

Хедін від тебе добра

і великих дарів;

ліпше мені

скривавити меч,

ніж мир дарувати

твоїм ворогам».

Так мовив Хельґі, бо передчував свою загибель, і гадав, що це його фюльг'ї напоумили Хедіна, коли той зустрів жінку верхи на вовку.

Альбом звався конунг, син Хродмара, що вигородив поле бою горіховим гіллям[335], чекаючи на Хельґі на Сиґарсволлірі через три ночі. Тоді Хельґі мовив:

37

«Їхала в сутінках

жінка на вовку,

просила його

супроводити;

знала вона,

що вражений буде

син Сіґрлінн

на Сиґарсволлірі».

Тоді відбулася запекла битва, і Хельґі отримав смертельну рану.

38

Послав тоді Хельґі

Сіґара їхати

до Ейлімі конунга

дочки єдиної;

«Проси наречену

хутко збиратись,

як хоче живим

князя застати».

Сіґар мовив:

39

«Мав мене Хельґі

до тебе послати,

Сваво, з тобою

вести розмову;

тебе хутко князь

бачити хоче,

поки ще дихає

високородний».

Свава мовила:

40

«Що трапилось з Хельґі,

Хйорварда сином?

Горе важке

спіткало мене,

чи меч його вразив

чи море поглинуло,

мушу я людям

за нього помститись!»

Сіґар мовив:

41

«Звалився на ранок

біля Фрекастейна

будлунґ, що був

кращий під сонцем;

Альв перемогою

буде пишатися,

хоч і даремно

її він отримав».

Хельґі мовив:

42

«Привіт тобі, Сваво,

духом смутна,

стане останньою

ця наша зустріч;

будлунґа рани

кров'ю спливають,

лезо мені

пройшло біля серця.

43

Прошу тебе, Сваво,

не плач, наречено,

волю останню

слухай мою,

Хедіну ти

ложе стели,

воїна юного

ти покохай».

Свава мовила:

44

«Мовила я

в домі батьків,

 коли мені Хельґі

персні обрав,

що коли втрачу

я князя свого,

воїн незнаний

мене не обійме».

Хедін мовив:

45

«Цілуй мене, Сваво,

бо я не вернуся

ані до Роґахейму,

ані до Рьодульсф'яллю,

доки я не помщуся

Хйорварда синові

за князя, що був

під сонцем найкращим».

Хельґі і Свава, як розповідають, народилися знову.

Перша пісня про Хельгі вбивцю Хундінга

Тут починається сказання про Хельґі Вбивцю Хундінґа і Хьодбродда.

Пісня про Вьольсунґів

1

За давніх-давен

клекотіли орли,

падали води

в Горах Небесних;

Хельґі тоді,

сильного духом,

Борґхільд вродила

там у Бралунді.

2

Ніч була в хаті

норни з'явились,

щоби шляхетному

долю назвати;

князю судили

славним зробитись

і серед конунгів

кращим прозватись

3

Пряли старанно

вони долі пряжу,

аж у Бралунді

стіни здригались;

нитку вони

звили золоту,

до місяця зали[336]

її прив'язали.

4

На схід і на захід

кінці розвели,

конунгу землі

у владу відміряли;

Нері сестра[337]

кинула нитку

шляхом північним,

судила йому

ті землі тримати.

5

Одне було горе

в Ільвінґа сина[338]

й у жінки його,

що радість родила;

крук мовив круку, —

голодний сидів

серед гілля:

«Звістку я знаю.

6

Стоїть в обладунку

Сіґмундів син,

вік йому — день,

і день його нині настав;

гострії очі

в того героя,