Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

— А? — тільки й знайшла, що сказати Майя.

Їй не вірилося, що тільки що її мало не проковтнули.

— Табличку на дверях «Вхід заборонений» ти, мабуть, прийняла за запрошення?

— Табличку? — розсіяно відповіла Майя.

Виходить, вона так захоплено побігла за ящіркою, що зовсім не помітила попередження на дверях. Майя повернулася до квітки, яка з досадою опустивши «голову» почала згортатися назад. Майя ніколи не чула про квіти-людожерів, так що й не думала, що в оранжереї буде щось подібне. Ельдар — здається, так звали червоноволосого — опустив очі на руку Майї. Там все ще стікали краплі крові. Він дістав з-під плаща складену трикутником хустку.

— Перев'яжи і йди за мною.

Майя не стала нічого питати й пішла за ним. Залишатися тут більше не хотілося ні на секунду. По дорозі їм зустрілася професор Хедера, вона пересаджувала якісь корінці, наспівуючи веселу мелодію. Майя злякалася, що хлопець зараз все їй розкаже. Але Ельдар тільки запитав у травниці, чи є тут якийсь «хвіст грифона», на що отримав схвальний погляд і вказівку напряму. Вони вийшли до грядки, де росла непримітна трава з жовтими дрібними квіточками. Ельдар зірвав одну і почекав, доки не з'явиться сік зі стебла.

— Палець, — наказав він.

Майя зняла хустку і простягнула руку. Ельдар взяв її долоню, провів стеблом уздовж порізу, розподіляючи сік по всій його довжині. Майя напружено спостерігала за ним. Було ніяково від того, що цей нахаба тримає її руку. Поріз неприємно защипало, від чого дівчина скривилася.

— Сік "хвоста грифона" діє подібно йоду, — сказав Ельдар, помітивши її вираз.

— Ти й в чарівних травах розбираєшся, — хмикнула Майя.

— Не дуже, але це знаю.

Ельдар відпустив її долоню, і Майя подивилась на палець. Поріз швидко ввібрав в себе сік і підсох. Корисна рослина, треба запам'ятати.

В академії почувся дзвін Майя схаменулася і повернулася, щоб побігти туди, де залишила Стефана із речами.

— Стривай! — гукнув її Ельдар.

Майя розвернулася.

— Ти нічого не забула? — вигнув брову хлопець.

Дівчина здивовано глянула на нього, а потім схаменулася.

— Спасибі! — сказала Майя, згадавши, що зовсім не подякувала за порятунок.

— Я не про це.

Він глянув на закривавлену хустку в руках Майї.

— Я краще випру її й завтра віддам.

— Не варто.

Ельдар простягнув руку, і Майя вклала в неї хустку.

— Ще раз спасибі за все! — сказала вона і швидко пішла.

Ельдар викинув стебло в траву. З-під його коміра на плече виповзла ящірка з короною і зацікавлено глянула на задоволене обличчя хлопця. Той розправив хустку і подивився на червону пляму, що розпалилася на білій тканині.

— Тобі спасибі, — посміхнувся він, глянувши дівчині услід.