Морок Елл - Опера, Морок Елл

Частина восьма. Кікі

- Як тільки вас реєстраторка пустила? – у відчаї запитала руда подруга Кікі.

- У неї не було вибору, - усміхнувся Бак, - У нас є документи захисників, які ми отримали завдяки панні ла Генте.

- Алі? – Кікі висунулася з-під ковдри, - То Алі вас призначила?

- Так, наречена вашого друга, - підтвердила Налі.

- Добре я розмовлятиму з вами, - мовила Кікі, вона сіла у ліжку, обперлась на подушки, - Якщо вам довіряє Алі, то я повинна допомогти.

- Але ваша подруга мусить вийти, - застеріг Бак.

- Моя подруга також свідок, - нагадала Кікі, - Це Вала Гангек, вона бачила як мене викрали. Її навіть побили.

Вала гордовито задерла підборіддя, мовляв я тут ледь чи не герой. А ви мене хочете вигнати.

Налі розглядала Кікі. Це була тендітна дівчина з дитячою зовнішністю, із світло жовтим волоссям до плечей. Худенька, середнього зросту. Тендітна балерина. Бліда після передозування й пережитої пригоди.

Вала Гангек підбігла до Кікі, поправила подушки, прошепотіла сердито:

- Я тебе не покину.

- Ви мусите вийти панно, ми з вами поговоримо пізніше, - співчутливо докинув Бак.

Дівчата перекинулися поглядами. Кікі кивнула. Вала вийшла бурмочучи:

- Я вже усе знаю, усе. Піду поїм, з’їм морозиво. Наберу зайвий кілограм, скажу вчителю, що то винні.

Коли слідчі й Кікі залишилися самі. Налі запитала:

- Ви щось пам’ятаєте з тієї ночі? Пригадайте усе що зможете.

Бак взяв один із стільців під стінкою палати й сів верхи, обперся ліктями на спинку. Налі увімкнула мікрофон на мобільному, поклала його на маленький столик біля лікарняного ліжка.

- Я це вже розповідала сьогодні, двічі, на мене кричали, погрожували що я захищаю вбивцю. Це вони так про Тая. Вони назвали його вбивцею, - ображено жалілася Кікі.

Налі сіла на підвіконня, розуміла розмова буде довгою.

- Це не доведено, - докинув Бак, - Не доведено що Тай убивця.

- Та який він вбивця, він і битися не вміє! – обурено вигукнула дівчина.

Налі кахикнула, згадуючи відео. Піймала глузливий погляд Бака. Кікі продовжила:

- Коли Фукі почав його бити за лаштунками, Тай закрив голову руками й відступав. Я вхопила мішок з брудним пачками й почала гамселити Фурі по голові. То певне я вбивця, бо я ненавиджу коли б’ють слабких, Я дуже тоді стаю агресивна.

У Бака тільки брова смикнулась. Запитав:

- За що Фурі бив Тая?

- Тай отримав головну роль у виставі, Тай гарний, й голос у нього чудовий. А Фурі він що? Має лише зв’язки, то багато у нашому схибленому світі, але він зіпсував би виставу це робота сотні людей від прибиральниць сцени до головного виконавця, Так дядько Мун каже що це робота багатьох спеціалістів, кожен з яких важливий. Тільки я вам не говорила що Фура бездарний. Фурі син фінансового директора. Він мстивий і агресивний.

- То може Фурі хотів помститися Таю? – запитала Налі.

- Та бійка була десять років назад, - махнула рукою Кікі, - Давно, вже усі усе забули. Фурі тепер помічний батька й сміється зі своїх юнацьких сценічних амбіцій. Хто б мав мститися балерині за те що отримав мішком з брудними пачками по голові, - Кікі розсміялася. Стала схожа на школярку, - Я лише хотіла сказати що Тай взагалі не здатен на насильство, він дуже добрий. Про такого братика тільки мріяти. Він приїхав до нас років п’ятнадцять назад, я школярка була, у той рік поступала у вищу балетну школу.

- Скільки років йому було, коли його всиновили, - запитала Налі.

- Мені здалося, що він був ледь старший за мене. Дядько Мун казав, що йому вісімнадцять, коли нас знайомив. Мій батько вчив Тая грати на фортепіано. Тай дуже здібний до музики, тато казав у нього ідеальний слух. Тай міг би грати у оперному оркестрі, але якось дядько Мун почув як він співає й почав вчити його. За рік приготував до вступу до молодшої сценічної групи, а там такий кастинг, мамочко! А Тай вступив з першого разу. Кажу він талановитий.

- Хтось був протектором всиновлення? – Запитав Бак.

- Так. Легендарний татко дядька Муна. Він генерал у зоряному війську, у космосі на кораблях, здається служить у космічному патрулі. Приїздив до дядька Муна років сім назад, я у той рік мала сольний виступ, а це дуже престижно.

- Він такий старий, а ще на службі, - здивувалася Налі.

- Він виглядав молодшим ніж дядько Мун. Височенний, дуже високий вищий за дядька Муна й мого батька, на півголови вищий за Тая. Я таких високих тільки на Пайрі бачила, коли ми з дядьком Бертраном на гастролі літали.

Це неймовірна була подорож, Пайра гарна, наче сон. Й глядачі там дуже добрі.

А батько дядька Муна він білий, біла шкіра, біле волосся й очі такі, фіолетові. Мама казала що він перевертень, але це не точно. Бо він був зовсім не страшний.

- Мун ла Грандж також прийомний? – запитав Бак.

- Так вони згадували історію як дядько Рен’єр знайшов у руїнах маленького хлопчика, я вже не пам’ятаю на якій планеті, я тоді вже засинала.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍