Віталій - Елітний спецназ, Віталій

Розділ 11. Павутина правди

Занедбана будівля на Оук-стрит, 27, виявилася не просто схованкою, а справжнім лігвом. Всередині панувала моторошна тиша, порушувана лише дзижчанням серверів та мерехтінням десятків моніторів. Повітря було насичене запахом електроніки та чогось невловимо холодного, майже стерильного. Команда Майора Джека "Привида" Райлі просувалася обережно, кожен крок був вивіреним, кожен рух – розрахованим.

— Вона тут, – прошепотів Маркус "Кувалда" Джонсон, тримаючи зброю напоготові. – Я відчуваю це.

Наприкінці довгого коридору, в кімнаті, що була освітлена лише синім світлом екранів, сиділа Сара "Примара" Блеквуд. Вона була зосереджена, її руде волосся спадало на плечі, а пальці, немов незалежні істоти, літали по клавіатурі. Вона не реагувала на їхню присутність, продовжуючи свою роботу, немов загіпнотизована світом кодів і даних.

— Стій! – різко сказав "Привид", направляючи на неї зброю.

"Примара" повільно підняла голову. Її очі, що досі були прикуті до моніторів, тепер зустрілися з поглядом "Привида". У них не було страху, лише холодний, майже розважальний блиск.

— Я знала, що ви прийдете, – її голос був спокійним, позбавленим будь-яких емоцій, немов синтезованим. – Це була лише справа часу.

— Ти влаштувала хаос у місті, – промовив "Привид". – Ти наразила на небезпеку мільйони життів. Навіщо?

— Це була демонстрація сили, – відповіла "Примара", її погляд ковзнув до моніторів. – Демонстрація того, наскільки легко можна зруйнувати вашу систему. Ваші мережі, ваші комунікації, ваша інфраструктура – все це крихке. І це лише початок.

— Хто твій замовник? – запитав "Привид". – "Архітектор"?

"Примара" лише злегка посміхнулася, її посмішка була дивною, майже неприродною.

— Його ім'я для вас нічого не означає. Ви ніколи не зрозумієте його величі. Він бачить світ інакше. Він бачить хаос, і він пропонує порядок. Свій порядок.

— Порядок, побудований на злочинності та руйнуванні? – саркастично зауважив Маркус.

— Це не злочинність, – заперечила "Примара". – Це необхідність. Ваша система прогнила. Корупція, несправедливість, бездіяльність. Вона руйнує себе зсередини. Ми лише прискорюємо цей процес, щоб на її руїнах побудувати щось нове.

— Ти віриш у те, що говориш? – запитала Софія "Месниця" Моралес, її голос був спокійним, але в ньому відчувалася сталева рішучість.

— Більше, ніж будь-коли, – відповіла "Примара". – Ви – тіні минулого. Ви тримаєтеся за ілюзії стабільності. Але світ змінюється. І ми – його рушійна сила.

Раптом Кевін "Гаджет" Лі з'явився на екрані, що "Примара" використовувала для зв'язку. Його обличчя було напруженим.

— Вона встановила дистанційні детонатори! – вигукнув "Гаджет". – Вся будівля замінована! Вона планує її підірвати!

"Примара" засміялася, її сміх був моторошним і спокійним.

— Правильно, "Гаджете". Ти виявився швидшим, ніж я очікувала. Але я завжди маю запасний план. Ця будівля – лише приманка. І ви в ній застрягли.

Вона натиснула кнопку на своєму пульті. Почувся тихий клацання.

— Активується послідовність самознищення, – промовила "Примара". – У вас є дві хвилини. До побачення.

Вона підвелася, і тоді "Привид" помітив, що вона була прив'язана до крісла.

— Це пастка, – вигукнув "Привид", його погляд ковзнув до пристрою на її руці, що мерехтів червоним світлом. – Вона не може втекти. Вона жертвує собою.

— Я служу вищій меті, – спокійно сказала "Примара". – Моя жертва не буде марною.

— Емілі, до неї! – крикнув "Привид". – Спробуй знешкодити!

Емілі "Ангел" Чен кинулася до "Примари", намагаючись дістатися до детонатора. Але "Примара" швидко відкинулася, вибивши крісло з ніг. Вона була прив'язана, але все ще чинила опір.

— Нічого не вийде! – вигукнула "Примара", її голос був сповнений рішучості. – Я сама собі господар!

Маркус "Кувалда" Джонсон почав шукати вихід, розбиваючи стіни, сподіваючись знайти шлях до втечі. Час спливав.

— Залишилася одна хвилина! – кричав "Гаджет".

— Знешкодити її фізично, – сказав "Привид", його голос був холодним. – Ми повинні отримати інформацію.

"Примара" вишкірилася.

— Це неможливо. Я вже передала все, що потрібно. Моя місія виконана.

Раптом "Привид" помітив на її руці дивний шрам, схожий на давній опік. Він згадав досьє, що читав. Сара Блеквуд була єдиною, хто вижив після трагічної пожежі в дитячому будинку, де загинула її родина. Пожежі, що була офіційно визнана нещасним випадком, але яка завжди викликала питання. І в цій пожежі був замішаний якийсь забутий політик, що був пов'язаний з корупційними схемами.

— Пожежа в дитячому будинку… – прошепотів "Привид". – "Підпалювач"… Він був там.

"Примара" різко здригнулася, її обличчя спотворилося. Вперше в її очах з'явилася емоція – біль.

— Як… як ти дізнався?

— "Архітектор" дав тобі силу, але він не дав тобі правди, – сказав "Привид", підходячи ближче. – Він використав твій біль. Він використовував тебе. Він знає про твою родину. Він маніпулює тобою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍