Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

процесуальною підставою для проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником (ч. 2 ст. 177 КПК України). Разом з тим, у ст. 30 Конституції України зазначено, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Питання щодо суперечності норми КПК Конституції України вирішується у такий спосіб: згідно з п. 13 Перехідних положень Конституції, протягом п’яти років після набрання Конституцією України чинності зберігається існуючий порядок обшуку, тобто за санкцією прокурора або його заступника.

У невідкладних, екстрених випадках обшук може здійснюватися і за постановою слідчого без санкції прокурора на обшук, але з обов’язковим повідомленням прокурора протягом 24 годин про проведений обшук та його результати (ч. 3 ст. 177 КПК України).

Закон передбачає також випадки, коли проведення обшуку є можливим без постанови слідчого — особистий обшук при затриманні або ув’язненні особи під варту, або коли особистий обшук є частиною обшуку у приміщенні (ч. 2 ст. 184 КПК України).

Основною підставою для класифікації обшуку за видами є об’єкт обшуку. Об’єкт обшуку — це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.

Залежно від характеру об’єкта обшуку вирізняють такі види обшуку:

• обшук жилих і нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення тощо);

• обшук ділянок місцевості (подвір’я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

• обшук особи, її тіла та одягу;

• обшук транспортних засобів.

Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний і повторний, одиночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук по суті являє собою тактичну операцію з одночасного здійснення серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

2.4.2. Підготовка до проведення обшуку

Визнавши здійснення обшуку у розслідуваній кримінальній справі необхідним, слідчий виносить відповідну постанову про проведення обшуку та готується до цієї слідчої дії.

Кожний обшук є неповторним та індивідуальним, бо визначається конкретними обставинами розслідуваної кримінальної справи, характером об’єктів пошуку, особливостями обшукуваної особи, специфікою об’єкта, що підлягає обшуку, та іншими обставинами кримінальної справи. Разом з цим існує ряд загальних рекомендацій, дотримання яких сприяє слідчому в одержанні оптимальних результатів обшуку. Розглянемо ці рекомендації:

1. Слідчий повинен чітко визначити мету та місце проведення обшуку.

2. Визначивши місце проведення обшуку, слідчий повинен зібрати детальну інформацію про нього. Така інформація допоможе слідчому вирішити питання щодо обсягу пошукових дій, попередньо визначити їх послідовність і підготувати необхідні технічні засоби. Для отримання такої інформації слідчий може скористатися планами та схемами, особисто оглянути місце майбутнього обшуку або дати доручення оперативним підрозділам щодо отримання необхідних даних у результаті здійснення оперативно-розшукових заходів.

3. Слідчий повинен отримати інформацію стосовно особи, яка підлягає обшуку, членів її родини, способу життя, розпорядку дня тощо. Наявність такої інформації дає слідчому можливість вибрати оптимальний час для проведення обшуку, визначити лінію поведінки на місці проведення обшуку і тактику пошукових дій.

4. Одним з основних тактичних правил обшуку є його раптовість. Дотримання слідчим цього правила позбавляє особу, яка вчинила злочин, можливості зникнути, знищити або приховати сліди вчинення злочину або речові докази.

5. Забезпечення конспіративності підготовки обшуку. Раптовість проведення обшуку є неможливою без дотримання цієї умови, адже розголошення відомостей про обшук, що готується, значній кількості осіб може призвести до витоку інформації та втрати фактора раптовості обшуку.

6. Для результативного проведення обшуку неабияке значення має правильний та обґрунтований вибір кількості і персональний склад учасників обшуку. Якщо обшуку підлягають значні за розміром ділянки місцевості, то слідчий повинен визначити таку оптимальну кількість учасників, яка могла б забезпечити якісне виконання пошукових дій з урахуванням об’єктів пошуку та місця обшуку. Слідчий повинен передбачити також кількісний склад груп, які здійснюватимуть зовнішнє спостереження за об’єктом обшуку та охорону місця проведення слідчої дії. Залежно від особливостей об’єктів пошуку та обсягу пошукових дій до складу слідчої групи можуть бути включені відповідні спеціалісти або допоміжний персонал.

Бажано, щоб понятих було підібрано та включено до складу групи ще до виїзду на місце проведення обшуку. Якщо не виключається можливість проведення особистого обшуку осіб, до складу групи потрібно включити оперативних працівників і понятих як чоловічої, так і жіночої статі.

За наявності даних, що особа, яка може перебувати на місці обшуку, здатна вчинити збройний опір, слідчий повинен передбачити у складі слідчо-оперативної групи відповідно екіпіровану групу захоплення, а також вжиття заходів щодо особистої безпеки учасників обшуку.

7. Слідчий повинен визначити перелік технічних засобів, необхідність застосування яких може виникнути під час проведення обшуку (засоби криміналістичної техніки, зв’язку, пошукові та транспортні засоби), а за потреби і перевірити їхній робочий стан і комплектність (валіза слідчого, портфель слідчого).

8. У разі проведення групового (одночасного) обшуку за єдиним планом необхідно передбачити заходи для забезпечення одночасного початку проведення обшуків і створення перешкод можливим спробам осіб, що підлягають обшуку, повідомити своїм співучасникам про обшук.

Отримавши необхідну для підготовки обшуку інформацію та вирішивши усі зазначені вище питання, слідчий спільно з оперативними працівниками складає детальний план проведення обшуку. До виїзду на місце здійснення обшуку слідчий проводить інструктаж членів слідчо-оперативної групи, визначає засоби зв’язку і порядок їх використання.

2.4.3. Тактичні прийоми здійснення обшуку

Після прибуття на місце здійснення обшуку слідчий оголошує обшукуваній особі про мету прибуття та пред’являє постанову про проведення обшуку. Обшукуваному роз’яснюють його права та обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі, та пропонують добровільно видати предмети, документи та інші речі, які можуть мати значення у справі. Якщо названі слідчим об’єкти особа видає добровільно, то проведення обшуку може тривати тільки у тих випадках, коли слідчий має підстави вважати, що обшукуваний видав не всі предмети, речі та документи, які шукають.

Перед проведенням обшуку слідчий повинен оглянути місце обшуку, встановити приблизний обсяг пошукових дій та розподілити ділянки обшуку між членами слідчо-оперативної групи.

Обшук на місцевості. Об’єктом обшуку може бути ділянка місцевості (території подвір’я, садиби, садової ділянки, підсобного господарства, саду, городу, які належать або перебувають у користуванні конкретної особи, установи). Коли місцевість стає самостійним об’єктом обшуку, слідчий виносить окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю ділянки або іншій особі, у володінні чи користуванні якої перебуває ця ділянка (директору заводу, ректору вузу, на території якого планується обшук). У випадках, коли обшук здійснюється у конкретної особи, про що зазначено у постанові, а її садиба, дача чи