Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

Серія 40. Таємничі записи Едуарда

Одного дня, коли Горохостріл вирішив відвідати свого друга Едуарда, він натрапив на щось цікаве. Едуард був не вдома, і, досліджуючи його будинок, Горохостріл помітив двері до закапелка, які раніше ніколи не відкривав.

— Що ж там всередині? — задумався він, відчуваючи цікавість.

Обережно відчинивши двері, він потрапив у невелику кімнату, заповнену нотами, музичними інструментами та записами. На столі лежала купа зошитів, у яких були записані мелодії та тексти пісень.

— Вау, Едуарде, ти справжній музикант! — вигукнув Горохостріл, переглядаючи записи.

Горохостріл почав читати кілька рядків з одного з зошитів. Це були його нотатки про музику, яку він грав, коли відчував нудьгу. Він записував різні мелодії, які створював, і навіть свої думки про кожен твір.

— "Ця пісня нагадує мені про сонячний ранок…" — прочитав Горохостріл вголос, усміхаючись. — Це так мило!

Горохостріл продовжував переглядати записи, і незабаром натрапив на особливу мелодію, написану великими літерами: "Сонячний танець". Він прочитав частину тексту:

— "Коли сонце світить, і серце співає, ми танцюємо разом під небом…"

Ці рядки наповнили його радістю. Він вирішив, що обов’язково повинен показати ці записи своїм друзям.

— Я не можу дочекатися, щоб поділитися цим з усіма! — промовив він, збираючи нотатки.

Горохостріл вирішив взяти з собою кілька зошитів, щоб обговорити їх з Едуардом, коли той повернеться. Він вийшов з кімнати і, повертаючись у вітальню, раптом почув звук, немов хтось грав на укулеле.

— Що це? — спитав він, зупинившись на місці.

Звук лунав з-за дверей. Горохостріл обережно підійшов і заглянув у кімнату. Там сидів Едуард, що зараз грав на укулеле, і не помітив, як його друг спостерігає.

— Едуарде! — вигукнув Горохостріл, не витримавши. — Це ти грав?

Едуард, здивувавшись, повернувся до Горохостріла.

— О, привіт, Горохостріле! Я й не знав, що ти тут! — усміхнувся він, відкладавши інструмент. — Я просто розважався.

— Я знайшов твої записи! — заявив Горохостріл, тримаючи зошити в руках. — Чому ти ніколи не говорив про це?

Едуард зніяковів, але його очі засвітилися.

— Я просто не був впевнений, чи хочу ділитися ними. Це моє маленьке хобі, — відповів він.

— Але твої мелодії такі чудові! Давай разом зіграємо щось! — рекомендував Горохостріл, посміхаючись. — Я можу підспівати!

Едуард, відчуваючи підтримку друга, швидко погодився. Вони сіли разом, і Горохостріл почав підспівувати, коли Едуард грав.

Музика наповнила кімнату, і обидва друзі насолоджувалися моментом творчості та дружби. Це стало чудовим початком нового музичного шляху для Едуарда.

Серія закінчилася, коли Горохостріл і Едуард, захоплені своєю музикою, вирішили організувати концерт для всіх своїх друзів, щоб поділитися своїм мистецтвом з іншими.

Серія 41. Як Горохостріл грався з вогнем

Одного сонячного дня, коли Горохостріл сидів у парку, він задумався:

"А що буде, якщо я спробую погратися з вогнем?"

Його цікавість взяла верх, і він вирішив провести експеримент. Він чув багато розмов про те, як вогонь може бути як другом, так і ворогом, і захотів дізнатися більше.

— Я просто протестую, чи може горіти все навколо! — проголосив він, намагаючись переконати себе, що це чудова ідея.

Горохостріл зібрав кілька сухих гілок, трави та старих листків. Він знайшов невелику пусту ділянку в парку та почав розкладати їх у формі купи. Потім він дістав маленький сірник, тримаючи його з великим ентузіазмом.

— Це буде весело! — усміхнувся він, запалюючи сірник.

Полум’я загорілось, і Горохостріл став спостерігати, як вогонь почав споживати сухі рослини. Він був вражений, як швидко вогонь розповсюджувався.

— Ого, це дійсно вражає! — вигукнув він, не помічаючи, як вогонь почав виходити з-під контролю.

Але незабаром, коли вогонь почав розширюватися, Горохостріл зрозумів, що щось іде не так. Полум’я піднялося і почало охоплювати сусідні дерева.

— О ні! — закричав він, намагаючись загасити вогонь, але було вже пізно. Вогонь швидко поширювався на інші ділянки парку.

Горохостріл відчайдушно намагався загасити полум’я, але вогонь ставав все більшим. Він почав панікувати і втік від палаючих дерев.

— Що ж я накоїв?! — прокричав він, усвідомлюючи, що його експеримент вийшов з-під контролю.

У цей момент, на допомогу прийшли його друзі: Соняшник, Повторювач і Бурчало. Вони побачили, що сталося, і швидко зрозуміли, що потрібно діяти.

— Горохостріле, що ти робиш?! — закричала Соняшник, дивлячись на те, як вогонь охоплює парк.

— Я просто хотів протестувати, але тепер все горить! — відповів Горохостріл, розгублено дивлячись на своїх друзів.

— Нам потрібно загасити це! — вигукнув Повторювач, активно шукаючи спосіб допомогти.

Бурчало почав кликати інших рослин:

— Хто-небудь, потрібна допомога! Вогонь загрожує нашому місту!

Скоро до них приєдналися інші рослини, і разом вони стали шукати способи загасити полум’я. Деякі приносили відра з водою, інші намагалися зупинити поширення вогню, відриваючи горючі матеріали.

Горохостріл, спостерігаючи за цим хаосом, відчув величезне почуття провини. Він зрозумів, що його експеримент завдав шкоди не лише йому, а й усім його друзям.

— Я накоїв великої біди, — тихо промовив він, намагаючись допомогти, де міг.

Після тривалої боротьби з вогнем, рослини нарешті змогли загасити полум’я. Але парк виглядав зовсім інакше: дерева, які колись були зеленими, тепер були чорними від попелу.

— Це все моя провина, — сказав Горохостріл, дивлячись на знищене середовище. — Я не подумав про наслідки.

Соняшник поклала руку на його плече і сказала:

— Усі ми робимо помилки, Горохостріле. Головне — вчитися на них, — сказав він, намагаючись заспокоїти друга.