Алія Таліс - Крила вогню і кохання , Алія Таліс

Глава 15: Таємниця печери

Крок за кроком вони просувалися вглиб печери, і що далі йшли, то густішим ставало повітря. Аріана відчувала, як енергія, яку випромінюють стіни, майже стискає її легені. Навколо панувала тиша, порушувана лише їхніми кроками, а візерунки на стінах світилися дедалі яскравіше, ніби реагуючи на присутність Аріани.

— Що це за символи? — Кейрон зупинився біля однієї зі стін, уважно вивчаючи дивні руни. — Вони виглядають наче карта або запис.

— Це древній захист, — промовив Атарос, оглядаючи стіни. — Ці руни пов’язані з магією, якої ми не знаємо. Вони тримають щось у полоні або захищають важливу таємницю.

Аріана наблизилася до однієї з рун, відчуваючи, як її внутрішнє полум’я починає реагувати на цю незнайому енергію. Рунам кілька тисяч років, але її сила наче тягнулася до них, як до давніх союзників.

— Ми повинні йти далі, — вирішила Аріана, відчуваючи невідомий поклик із глибин печери.

— Обережно, — попередив Атарос, коли вони вирушили далі. — Невідомо, що чекає нас у кінці.

Чим глибше вони занурювалися, тим більше руни на стінах почали змінюватися. Їхні форми стали складнішими, а колір — насиченішим. Це був не просто захист — це був код, який приховував щось велике.

Раптом попереду з’явився великий камінь, на якому була вигравірувана найбільша руна з усіх. Вона була сяючою і вирізнялася серед інших, пульсуючи червоним світлом. Аріана підійшла ближче, відчуваючи магічний поклик, що йшов саме від цього каменю.

— Це воно, — прошепотів Атарос. — Це те місце, де зберігається таємниця цієї печери.

Аріана простягнула руку до руни, і раптом її очі спалахнули палаючим світлом. Вогняна енергія Ока Вогню почала взаємодіяти з магією печери. Вона відчула, як її свідомість наче потрапила в інший вимір.

Перед нею відкрилася картина далекого минулого. Вона побачила давніх магів, які створювали цей притулок, щоб заховати силу, здатну змінити світ. Вони ховали артефакт, але не для захисту, а для утримання сили, яку не можна було відпускати на волю.

— Це… це пастка, — прошепотіла Аріана, відчувши страшну правду. — Артефакт не є інструментом захисту. Він — частина темної сили, яка намагалася вирватися з полону.

Кейрон і Атарос приголомшено дивилися на неї.

— Що ти хочеш сказати? — запитав Кейрон.

— Око Вогню — це ключ. Але воно було створене не для перемоги над темрявою. Воно було створене, щоб утримувати її всередині, — пояснила Аріана, стискаючи руки в кулаки. — Ця темрява хоче звільнитися, і ми, самі того не знаючи, вже почали цей процес.

Раптом печера здригнулася, і стіни почали випромінювати яскраве світло. Аріана зрозуміла, що їх присутність активувала механізм звільнення.

— Ми повинні вибиратися звідси, — сказав Атарос, дивлячись на руни, які почали втрачати свій колір. — Щось прокидається!

Аріана знала, що вони повинні діяти швидко. Її сила тепер була ключем до контролю над цією магією, але чи зможе вона втримати темряву в полоні? Вона відчувала, як енергія руни поглинає її внутрішній вогонь, перетворюючи його на зброю, яку вона могла використати.

— Ми не повинні відпустити темряву, — сказала Аріана, намагаючись контролювати потік енергії. — Але якщо я не зможу втримати цей бар’єр, усе зруйнується.

Кейрон крокнув до неї.

— Ми допоможемо тобі, Аріано. Ти не одна.

Він взяв її за руку, і в ту ж мить його сила передалася їй, додавши їй більше впевненості. Атарос також приєднався до них, використовуючи свої магічні здібності для посилення бар’єру.

Разом вони стали на межі між світлом і темрявою, стримуючи потік сили, який рвався на волю. Аріана відчула, як потужність Ока Вогню поглинає всю її енергію, але вона також відчувала силу, яку отримувала від своїх друзів.

— Ми впораємося, — прошепотіла вона, відчуваючи, як магія навколо починає знову стабілізуватися.

Темрява відступала, але Аріана знала, що це тимчасово. Те, що вона відкрила в цій печері, змінило все. Темрява не була переможена. Вона чекала свого часу, щоб знову вирватися на волю.

Коли вони вийшли з печери, світ здався їм іншим. Небо над ними було чистим, але Аріана знала, що це лише спокій перед бурею.

— Ми стримали темряву, але не перемогли її, — тихо сказала Аріана, зупинившись біля входу до печери.

— Що тепер? — запитав Кейрон.

— Тепер ми повинні бути готові до того, що темрява знову спробує вирватися на волю. І на цей раз вона буде сильнішою, — відповіла Аріана, дивлячись на горизонт. — Але ми будемо готові.

Атарос кивнув, дивлячись на Аріану з повагою.

— Ти була створена для того, щоб зупинити цю силу. І тепер, коли ти знаєш правду, ми зможемо підготуватися до того, що чекає нас у майбутньому.

Аріана зітхнула, дивлячись на захід сонця.

— Так, але це лише початок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍