Аліна Шапошник (Аліса Кін) - Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)

 - Не важливо. Він був втіленням того, яким хлопець не повинен бути.

 - Може зробимо пару асан з йоги? - вирішила розрядити обстановку, уникаючи напруження у наших відносинах.

 - Добре, а потім будемо відпускати минуле.

Після відкриття йоги до мене прийшло розуміння того, що мої можливості безмежні. Адже страх живе тільки в нашій голові і спритно керує нами.

У мене з'явилася внутрішня свобода і гнучкість дій, думок і свідомості. Маша до цього всього прийшла набагато раніше. Це вона зрозуміла ще в школі. Припускаю, що вона завжди була розумною не по роках.

Після вправ ми приступили до афірмацій.

 - Я даю думкам свободу. З минулим покінчено. У мене спокійно на душі, - Маша промовляла першою, а ми з Настею повторювали за нею.

 - Як припинити тримати себе у рамках через страхи або думки інших людей, як вийти за їх межі? - хотіла почути слушну пораду від Маші, сьогодні вона в ударі і готова відповісти на нього, я відчувала це.

 - Якщо ти будеш постійно тримати себе в рамках, то перетворишся на портрет, який буде припадати пилом на стіні, з якого не будуть витирати пил, в результаті він вицвіте, втративши яскравість фарб, і його без почуття каяття совісті закинуть на захаращене горище і більше ніколи не згадають про нього, навіть якщо і згадають, то не зможуть знайти серед непотрібних речей.

 - Маша, це було досить переконливо. Спасибі. Я зрозуміла твої слова, - прямо-таки захотілося записати її слова і цитувати.

Після цього я впевнено піднялася з підлоги і попрямувала до своєї кімнати. Взяла ноутбук, зручно вмостилася на ліжко і почала набирати лист Андрію:

 «Привіт. Дякую за твого листа, за такі теплі слова. Знаю, що порушила нашу домовленість. Винна, виправдовуватися не буду. Давно треба було видалити твій номер телефону, оскільки кожен з нас вже давно пішов вперед, не оглядаючись назад. Не розцінюй, будь ласка, мій вчинок як спробу зачепити твої почуття. Просто ти так і залишився підписаний у мене в телефоні як «Любий Ендрю», ось мій хлопець трохи приревнував».

* * *

Після третього будильника волосся виглядає вже не такими і брудними, міркувала я про себе, продовжуючи лежати тюленем на ліжку з закритими очима, адже відкрити їх означало б уже точку неповернення до сну, а мені хотілося додивитися його до кінця. Так добре зануритися в інший світ, лише на деякий час, тому, що розумію, мій мені подобається більше. Це все відбиток позитивного мислення і настрою. Думай позитивно і буде все позитивно. Думай, що буде добре, а стане ще краще. Так, Маша добре вправила мені мізки, ось що значить дружити з психологом, який пропагує  позитивну психологію. Головне, щоб від мене вона не перейняла всякі дурниці і не навчилася безглуздих вчинків. Я вірю в її імунітет, що захищає від впливу таких як я.

Коли я піднялася і глянула у дзеркало, похитала головою і сказала вголос:

 - Я тебе не знаю, але я тобі зроблю макіяж.

Тобі може бути і сімнадцять років, але вранці ти виглядаєш на всі сто. Не відсотків. Я повинна виглядати мега прекрасно. Сьогодні той самий день. Довгоочікувана зустріч з прекрасним Глібом. Він майже ідеальний. Під «майже» маю на увазі те, що малознайома з ним. Досить думки оточуючих, щоб для себе зробити висновки про нього. Їм захоплюються. Був би він героєм дорами, то став би саме тим красунчиком, якому всі дівчата несуть листи з зізнаннями у коханні, у якого є свій фан-клуб, а коли він проходить повз, мурашки біжать по шкірі і вся увага сконцентрована на ньому. Воно й не дивно, адже Гліб-президент, правильний, чарівний, знає собі ціну, добрий, галантний, талановитий, уважний і поблажливий. Хтось говорив, що і щедрий, бачив як він купував сосиски бездомним собакам, бабусю переводив через дорогу, дівчину ніс в медпункт у своїх міцних руках. Напевно, в той момент багато хто хотів опинитися на місці тієї дівчини.

Я повернулася зі світу мрій і зосередилася на питаннях. Так, у мене немає диплома журналіста. Але я постараюся максимально розкрити всі його позитивні сторони. Впевнена, що негативних у нього немає, їх просто не може бути.

І ось ми сидимо в кафе один навпроти одного. Я намагаюся зберігати спокій і в цьому мені допомагає постукування підборами, з виразом «Все добре» ми не знайшли спільної мови.

- Чи плануєш ти надалі займатися футболом професійно? - спитала трохи тремтячим голосом.

 - Так. Я планую потрапити до команди міста і грати за нього. Але це більше буде як хобі. Через три роки я закінчу юридичний і стану адвокатом.

 - Круто. Студенти дуже рідко знають ким хочуть стати, добре, що ти вже визначився. Що тебе мотивує?

 - Я поставив собі короткострокові і довгострокові цілі.

 - Багато хто ставить собі цілі, але вони і залишаються цілями.

- Думаю, багато хто просто мріють про досягнення чогось, але не діють. Коли ставиш мету, відразу продумуєш план її реалізації, розглядаєш різні рішення.

 - Все вірно, але ж на шляху досягнення мети виникає багато проблем і це зупиняє.

 - Згоден, з цим стикаються багато. В кожній проблемі я бачу можливість, тому завжди отримую або бажаний результат, або результат набагато краще очікуваного.

 - Так, нашим студентам буде чого у тебе повчитися. Чи є і у тебе шкідливі звички?