Джон Гришем - Фірма

— Та ні. Ні. Все зроблено професійно.

— А як до них потрапив місцевий?

— Довелося постаратися, щоб все виглядало природно, Оллі.

— А що тамтешня влада?

— Яка ж там влада? Оллі, то малесенький мирний острівець. Минулого року у них і вбивство було, і троє людей випадково потонули.

— А як агенти ФБР? — запитав Лок.

— Не знаю.

— Я ж думав, у тебе є джерело інформації.

— Є, але ми його ніяк не знайдемо — відучора не було від нього звістки. Наші й досі на острові, там нічого підозрілого не помітили.

— Скільки ви ще там пробудете?

— Пару тижнів.

— А якщо там ФБР з’явиться? — спитав Лок.

— Ми ведемо ретельне стеження. І їх одразу вичислять, коли вони сходитимуть з літака. Прослідкують до готелю. Ми можемо поставити жучки на телефони. Ми знатимемо, що вони їстимуть на сніданок і про що говоритимуть, до кожного з них приставимо по троє наших і знатимемо навіть, коли вони ходитимуть до нужника. Нічого вони там не відкопають, Нате. Я ж сказав, роботу виконали чисто й дуже професійно. Свідків немає. Тож розслабся.

— Мені від цього стає зле, Девашере, — сказав Ламберт.

— Ти що, Оллі, думаєш, мені це до вподоби? А що ж нам було робити, скажи? Сидіти, склавши руки і чекати, щоб вони все розповіли? Досить, Оллі, всі ми люди. Я цього не хотів, а Лазаров наказав: зроби це. Хочеш посперечатися з Лазаровим? Давай, уперед. Тоді теж твоє тіло знайдуть. А ці друзяки надумали собі недобре. Сиділи б собі тихо, каталися б на своїх гарненьких машинках і гралися би у поважних законників. Ні, їм заманулося бути святенниками.

Натан Лок запалив сигарету, видув у бік Девашера густий клубок диму. Поки дим не розсіявся, трійця сиділа мовчки. Девашер поглянув у Чорні Очиці. Та нічого не сказав.

Олівер Ламберт встав і втупився у стіну коло дверей. Тоді запитав:

— Навіщо ти хотів зустрітися?

— З Чикаго передали, щоб ми почали прослуховувати всі домашні телефони працівників.

— Я ж казав, — мовив до Лока Ламберт.

— Це не моя ідея, а от вони наполягають. Занервували там, хочуть перестрахуватися. За це не варто звинувачувати.

— Тобі не здається, що вони вже занадто далеко зайшли? — поцікавився Ламберт.

— Та певне. Це ж безглуздя. Але в Чикаго так не вважають.

— І коли ж? — запитав Лок.

— Десь із наступного тижня. На це піде кілька днів.

— Що, всіх?

— Так. Усіх не партнерів. Так самі сказали.

— І Мак-Діра?

— Так, навіть Мак-Діра. Я так собі думаю, що Тарранс знову намагатиметься, і цього разу візьметься за нас ізнизу.

— Я вже вранці з ним зустрівся, — сказав Лок. — Він з’явився раніше за мене.

— О п’ятій тридцять дві, — додав Девашер.

Конспекти й книги з правознавства переклали на підлогу, і всю поверхню стола тепер зайняли папери з папки Кеппса. На обід Ніна принесла сендвіч із курятиною і він, читаючи папери, з’їв його, поки сама Ніна розбиралася з завалами на підлозі. Після першої приїхав Воллі Хадсон, а точніше Дж. Волтер Хадсон, — так зазначалося у фірмовому бланку — щоб почати готувати Мітча до іспиту. Його спеціальністю було договірне право. У фірмі він працював уже п’ять років і був єдиним вихідцем із Вірджинії. Сам вважав таке становище дуже дивним, адже, на його думку, вірджинська юридична школа була найкращою в країні. Останні два роки він присвятив розробці нового курсу підготовки до екзаменів, а саме, частині, яка стосувалася договорів. Самому же не терпілося на комусь випробувати свою систему, і ось якраз з’явився шанс — новачок Мак-Дір. Він вручив Мітчу зошити, підшиті в папку сантиметрів із десять завтовшки і вагою, як папка Кеппса.

Екзамен складатиметься з трьох частин і триватиме чотири дні. Першого дня — комплексне тестування з етики на чотири години. По цьому питанню його консультуватиме Джилл Вон, партнер фірми, чудовий спеціаліст. Наступного дня відбудеться восьмигодинний екзамен, який називають просто «багатоштатним» — на ньому перевірятимуть знання Мітчем законів, дійсних у всіх штатах США. Це теж буде тестування, й питання траплятимуться дуже хитрі. А далі, на третій і четвертий день, будуть восьмигодинні іспити зі всіх п’ятнадцяти матеріально-правових норм законодавства.

Договірне право, єдиний комерційний кодекс, нерухомість, цивільні правопорушення, внутрішні відносини, заповіти, майно, оподаткування, компенсації робітникам, Конституційне право, процедура федерального суду, кримінальний процес, корпорації, партнерство, страхування, відносини між кредиторами й боржниками. Екзамен буде у формі письмового есе, відповідати потрібно з огляду на законодавство штату Теннессі. По кожній із п’ятнадцяти секцій екзамену фірма розробила план підготовки.

— Ви маєте на увазі п’ятнадцять таких ось папок? — Мітч зважив на долоні грубезний том.

Воллі всміхнувся.

— Так, тут усе старанно підготовлено. У фірмі ще жоден не завалив...

— Знаю, знаю. Я першим не стану.

— Наступні шість тижнів ми з вами бачитимемося раз на тиждень. Підготовка триватиме дві години, тому сплануйте для цього час. Я пропоную щосереди о третій годині.

— Ранку чи дня?

— По обіді.

— Чудово.

— Ви ж знаєте, що договірне право і єдиний комерційний кодекс тісно пов’язані, тому я поєднав матеріали з обох дисциплін. Повторимо всі матеріали, правда, на це піде більше часу. Зазвичай на екзамені трапляється багато питань щодо комерційних угод; деякі питання треба буде розкрити детальніше. Тож беріть із собою записник. Я додав сюди й питання, які траплялися на попередніх екзаменах, і зразки відповідей до них. Від такого чтива дух перехоплює.

— Вже не можу дочекатися.

— До наступного тижня прогляньте перші вісімдесят сторінок. На декілька запитань напишіть докладну письмову відповідь.

— Отже, це буде домашня робота?

— Саме так. А за тиждень я поставлю оцінку. Дуже важливо проходити щотижня ряд питань.

— Це гірше, ніж в юридичній школі.

— Це набагато важливіше, ніж навчання в юридичній школі. Ми налаштовані дуже серйозно. У нас створюється комісія, яка слідкуватиме за процесом вашої підготовки до екзамену, і дуже ретельно.

— А хто входить до комісії?

— Я, Ейвері Толлар, Ройс Мак-Найт, Рендалл Данбар і Кендал Махан. Щоп’ятниці ми з вами бачитимемося й перевірятимемо успішність підготовки.

Воллі витяг меншого записника, розміром із конверт, поклав на стіл.

— Це буде ваш щоденник. Записуватимете в нього кількість годин, які у вас пішли на підготовку до екзаменів,