Юлія Келер - Пʼять пелюсток любові, Юлія Келер

Вона стягнула туфлі з ніг Сесіль, мовчки поклала їх у пакет і пішла. Усередині Сесіль щось кольнуло. Серце здригнулося, побачивши спину Марти, яка, нічого не пояснюючи, вийшла з квартири, грюкнувши дверима.

- А мені сподобалося, - тремтячим голосом сказала Сесіль і лягла на спину, закривши обличчя руками.

Пройшов тиждень. Стояв холодний мокрий день. Сесіль працювала в кіоску в переході, як завжди. Однією рукою спершись на прилавок, вона іншою гортала газету.

- Я принесла тобі пігулки.

Пролунав голос, від якого Сесіль прийшла до тями.

- Я не чула, як ти увійшла.

Вона витріщалася на Марту, а в її грудях шалено стукало серце.

Марта виклала жовту упаковку пігулок на прилавок і хотіла піти, але Сесіль її зупинила.

- Почекай, - сказала вона, і серце її ще більше забилося. - Мене вже тиждень Грегорі не турбує.

- Це добре, - байдуже відповіла Марта.

- Вибач за поцілунок. Я думала, тобі сподобалося.

Марта кілька секунд мовчала, а потім з глибоким відчуженим зітханням простягла:

- У тому вся справа, що сподобалося. - Від цих слів Сесіль трохи полегшало. - Але я не лесбіянка, - продовжувала Марта.

- Я теж ні, - одразу ж додала Сесіль.

 - Що будемо робити? - твердо та впевнено запитала Марта.

Сесіль задоволено посміхнулася, облизнувши і закусивши губу.

- Не знаю. Зі мною це вперше.

- І зі мною, - сказала Марта.

До кіоску увійшли чоловік із жінкою. Вони трималися за руки і воркували, поглянувши на Марту, ніби знали, що за нею грішок таїться. Марта з байдужим виглядом відступила вбік і ненав'язливо стежила за Сесіль, як та обслуговувала покупців.

- Ну то що, ми зустрінемося? - загадково промовила Сесіль після того, як покупці пішли.

- Ходімо до тебе чи до мене? - запитала Марта.

- Давай до мене. - Сесіль усміхнулася. Вона думала, що Грегорі боявся Марту, бо не приходив. - Я сьогодні закрию раніше. Підходь о шостій.

- Ok, - відповіла Марта і пішла.

Настав вечір. Сесіль була вся не своя від очікування. Вона чекала Марту кожну секунду в гості, що ось-ось пролунає дзвінок у двері і в дверному просвіті засяє обличчя її єдиної подруги. У неї тремтіли руки. Вона відчувала радість, немов у її житті з'явився той, кому подобається бути в її суспільстві. У голові Сесіль, звичайно, пробігла думка, що все це схоже на безумство, але це було ідеальне безумство і був би гріх такій спокусі не податися.

Марта теж вважала, що вона не така, як усі. Потрібно бути, воістину, особливою, щоб володіти таким терпінням і поблажливістю до хворих застарілих людей, які забувають елементарно час, коли потрібно проковтнути свої пігулки. Але Марті було в радість допомагати всім знедоленим і покинутим напризволяще. Ці люди були нікому не потрібні. Ними займалася держава, ну, а як інакше - не залишити ж їх вмирати.

У Марти було добре серце. У вільний від роботи час вона разом з рештою волонтерів допомагала бездомним тваринам. Минулого року вона приєдналася до однієї місцевої організації захисту навколишнього середовища, і тепер вони всі разом обопільними зусиллями робили світ кращим.

Що ж їй сподобалося у Сесіль? Зовсім нічого. Просто цей сексуальний потяг до самотньої дівчини змушував її незвичайно відчувати, ніби теплий вітерець розвивав її волосся в саду. Їй здавалося, що вони багато в чому схожі. Це коли дитяча наївність перепліталася з сильним позитивним характером. Все, чого не вистачало Сесіль, це більше впевненості. Марта цим її доповнювала. Поруч із нею у Сесіль відкривалося друге дихання і наче крила розкривалися за спиною. Вона відчувала себе повноцінною, тоді як Марта з цікавістю спостерігала, як Сесіль, ніби квітка, розпускалася щоразу в її присутності.

Марта подзвонила у двері Сесіль. Без жодної думки. Вона вже була у неї в гостях, а тому була впевнена, що це саме ті двері. У неї й такої думки не було - а що, коли Сесіль немає вдома. Вона стояла, дивлячись на зачинені двері, і її трохи похитнуло, коли раптом несподівано почулося клацання. Двері прочинилися, і в ареолі світла з'явилося біле обличчя, осяяне усмішкою. Марта у відповідь теж усміхнулася.

Сесіль перша відкрила рота. Вона волосся заправила за вухо і зробила крок убік, таким чином дозволивши своїй пасії увійти.

- Як добре, що ти прийшла? Я вся нудьгувала. Почуття, наче цей вечір триває вічність.

Марта посміхнулася. Романтик жити в ній перестав уже давно, а Сесіль - дивна мрійниця, яка по вуха закохалася в медсестру.

Марта була мовчазнішою. Їй хотілося вкласти Сесіль у ліжко і почати її пестити. У Марті прокидався ніжний звір - чуттєвий до всіх торкань. Сесіль відчувала незвичайне захоплення щоразу, коли м'які пухкі губи Марти ледве торкалися її тіла. Сесіль люб'язно плазала перед Мартою. Їхні ролі з самого початку розділилися: на скромну забиту Сесіль і повну ентузіазму Марту, а головне, що це їх влаштовувало. Вони обидві неусвідомлено входили у свою роль і чудово насолоджувалися жіночним сполученням.

На відміну від Сесіль у Марти були стосунки з хлопцями. З ними було все важче, адже недарма вона розійшлася з останнім, стала самотньою, поки не зустріла Сесіль. Все було так вирішено наперед. Їхній несподіваний союз скріпився десь в іншому світі, а в цьому вони просто насолоджувалися дивом, що одурманило їхні голови. Їм не було чого втрачати. Їм потрібно було лише дати волю своїм почуттям, а потім замотатися в ковдру і млосним поглядом спокушати один одного.