Соломія Павличко - Теорія літератури

культуры XX века. — М., 1991. — С. 133.

949

Костецький І. Збірник до 50-річчя. — Мюнхен, 1963—1964. — С. 135. (Далі посилання див. у тексті.)

950

МУР: Збірники літературно-мистецької проблематики. — 36. II. [На правах рукопису]. — С. 103.

951

Шерех Ю. Не для дітей. — С. 264.

952

Новела для тебе // Заграва. — 1946. — № 2.

953

Вибраний Т. С. Еліот. — Мюнхен, 1955; Еліот Т. С. Вбивство в соборі. — Мюнхен, 1963; Вибраний Е. Павнд. — Т. 1. — Мюнхен, 1960.

954

Таким його сприйняв один з найбільших естетів в українській культурі Сергій Параджанов, який за повістю «Тіні забутих предків» поставив у 1964 р. один з найвідоміших своїх фільмів, що відкрив ім’я Михайла Коцюбинського для західного світу. В англійському перекладі повість вийшла 1981 p.: Mykhailo Kotsiubynsky. Shadows of Forgotten Ancestors. — Littleton, Colorado, 1981. Сергій Параджанов також написав сценарій за оповіданням Коцюбинського «Intermezzo», що його у 1970 р. студія імені Олександра Довженка в Києві не прийняла до постановки.

955

Всі твори та листи М. Коцюбинського, за винятком листів до Олександри Аплаксіної, цитуються за виданням: Коцюбинський М. Твори: В 7 т. — К., 1973—1975. У тексті вказуються том і сторінка.

956

309 листів Коцюбинського до Віри зберігаються в Чернігівському музеї Коцюбинського. Вони в основному опубліковані.

957

У Відділі рукописів Інституту літератури АН України зберігаються 330 листів і записок Коцюбинського до Олександри Аплаксіної. В 1938 р. вони були видані окремою книжкою, однак з деякими купюрами, переважно не інтимного, а політичного характеру. Наприклад, були вилучені всі згадки про сина Коцюбинського — Юрія, розстріляного в 1937 р., включно зі згадкою про його пневмонію в п’ятилітньому віці, тощо, а також про Шаляпіна і Грушевського. В найповнішому семитомному виданні Коцюбинського ці листи надруковані з колосальними купюрами, на цей раз особистого плану. Вилучено було все, що могло б вказувати на їхні інтимні стосунки. В «Літописі життя і творчості Михайла Коцюбинського» (Київ, 1965) про ці стосунки немає жодної згадки. Листи Аплаксіної до Коцюбинського не збереглися. Очевидно, він їх знищував, щоб вони не потрапили до дружини. Принаймні натяк на це є в одному з його власних не-опублікованих листів до неї 1906 р.: «Все, что ты пишешь, я сохраняю в своем сердце, бумагу же предаю наиболее почетной и красивой смерти — сожжению» (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 7, од. збер. 96).

958

Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — К., 1938. — С. 57.

959

Там само. — С. 60.

960

Там само. — С. 95.

961

Там само. — С. 12.

962

Йдеться про одного з працівників філоксерної комісії.

963

Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — С. 56.

964

Це місце було вилучене з листа упорядником при публікації, тому цитується за рукописом. (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 7, од. збер. 279).

965

Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — С. 67.

966

Там само. — С. 125.

967

Там само. — С. 86.

968

Там само. — С. 48.

969

Там само.

970

Там само. — С. 163.

971

Там само. — С. 216—217.

972

Там само. — С. 126.

973

Там само. — С. 154.

974

Там само. — С. 120.

975

Там само. — С. 119.

976

Там само. — С. 133.

977

Там само. — С. 136.

978

Там само. — С. 127.

979

Там само. — С. 225.

980

Її запропонував Ronald Tobin, аналізуючи Мольєра: «Les mets et les mots: gastronomie et semiotique dans L’Ecole des femmes», Semiotica 51 (1984), і на цій же опозиції Ronald D. Leblanc побудував аналіз «Ревізора» Гоголя: Satisfying Khlestakov’s Appetite: The Semiotics’ of eating in The Inspector General. — Slavic review. — Vol. 47. — № 3 (1988), P. 460—498.

981

Листи M. M. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — C. 142.

982

Там само. — C. 147—148.

983

Ґеорґе С. Вибрані поезії. — Авгсбурґ, 1952; Рільке Р. М., Гофмансталь Г. фон, Давтендай М. Вибір поезій. — Авґсбурґ, 1953; Антологія німецької поезії. — Авґсбурґ, 1954; Антологія французької поезії. — Мюнхен, 1954; Леконт де Ліль Ш. Поезії. — Мюнхен, 1956; Море і мушля: Антологія європейської поезії. — Мюнхен, 1959; Сім німецьких новел. — Мюнхен, 1962.

984

Одна з них, написана рукою Ореста, збереглася в архіві Олега Зуєвського, який також належав до групи «Світання»:

М. Цуштербендер

ШЕРЕХОВІ & КО[САЧЕВІ]

(з нагоди роз'їзду емаґрації і в порядку літературних підсумків)

Життя і смерть ви провіщали, як оракули.

Про кон’юнктурний ревне дбали резонанс,

Над «Білим світом» Барки умиленно плакали.

І лихословили, і без кінця балакали…

Так, здобули ви слави непомеркні факели

І в край безсмертя — ашуранс!

6.VII.1949

985

У цій статті повторена низка положень із IV розділу книжки «Дискурс модернізму в українській літературі». Тут вони подаються в дещо іншому ракурсі й контексті. (Прим. ред.)

986

История психоанализа в Украине / Составители И. И. Кутько, Л. И. Бондаренко, П. Т. Петрюк. — X.: Основа, 1996.

987

Невірне твердження С. Балея. Див. про це примітку в розділі «Фройдизм як критичний дискурс: Степан Балей» праці «Дискурс модернізму…» в нашому виданні. (Прим. ред.)

988

Фройд З. Вступ до психоаналізу. — К.: Основи, 1998.

989

Вбивство Гонтою своїх дітей — не історичний факт, а суто літературне запозичення із вкрай тенденційної повісті «Вернигора» польського белетриста Міхала Чайковського. Як писав М. Зеров, «запорожці у Чайковського — польські патріоти; навіть гайдамаки у нього в 1768 р. кидають у повітря шапки і вигукують: „Niech żyje Polska!“ У історичного Гонти синів не було, а дружина була православною. (Прим. ред.)

990

Шевченко Т. Гайдамаки // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1989. — Т.1. — С. 94—95.

991

Там само. — С. 106.

992

Там само.

993

Там само. — С. 92.

994

Грабович Г. Шевченко як міфотворець. — К., 1991. — С. 75.

995

Там само.

996

Шевченко Т. «Як умру, то поховайте…» // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1989. — Т. 1. — С. 268.

997

Стороженко О. Марко Проклятий // Твори: У 2 т. — К., 1957. — Т. 1. — С. 353.

998

Шевченко Т. // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1991. — Т. 2. — С. 37.

999

Там само. — С. 358.

1000

Стороженко О. Додатки до «Марка Проклятого» // Твори: