Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

— Так і вчинимо, сер! — відповів перший. А другий тільки

головою кивнув. Гевлок побився б об заклад на половину своєї

платні, що ті намірялися смалити по кожному, хто тільки

поткнеться у двері. Наомі зачекала на нього в коридорі. Він

знову взяв пістолета на запобіжник і почепив так, щоб звисало з

плеча. Всі коридори на «Ізраелі» були вузькі, але ці — найвужчі.

Що ближче до виходу, то тісніший робився простір. Матер’яна

оббивка й підкладка на стінах поглинали всі звуки, що

породжував корабель. Надруковані на матерії номерні коди

вказували, які кабелі й технічні системи криються під ними за

перегородками; модель панелі, дати заміни... Ідея, закладена в

ту піну й матерію, була надати всім на кораблі більшу безпеку на

випадок зіткнення з якимсь тілом а чи несподіваного

прискорення. Наразі це нагадало Гевлокові пом’якшену

тюремну камеру.

Гевлок кивнув їм головою через плече.

— Якщо трапиться щось, не вертайтеся туди без мене.

— Та ми й не думали так чинити.

Гевлок і Наомі рушили коридором: він ведучи перед і

показуючи їй, куди та як. Рухалася вона не з набутим інстинктом

тренованого астронавта, але була тямуща, спокійна і схоплювала

все на льоту. А ще вона з поясанською граційністю поводилася в

умовах нульової g. Коли б йому рій таких, як оце вона, та кілька

тижнів тренувань, то таким, підготовленим, він би видав бойові

набої. Ось попереду завиднів перетин із коридором для

персоналу, й він жестом показав на тонкий залом керамічної

перегородки.

— Сховайся тут! — прошепотів. — І стань малесенькою.

Наомі відповіла піднятим кулаком. А Гевлок поплив далі. На

перехресті ще двоє зігнулися, чи не гадаючи, що то вони у

криївці засіли. Один з них був крем’язень, а другий задалеко

виставив руку вперед. Захоче відштовхнутись, то його так

закрутить, що занесе геть далеко від місця сутички. Отакий мала

ця скороспечена міліція вояцький вишкіл.

— Джентльмени! — звернувся Гевлок, підпливаючи до них у

повітрі. — Волтерс і… Хонеккер, правильно?

— Так, сер! — відповів Хонеккер.

— То яка у нас ситуація?

— Головний наказав не спілкуватися по радіо. Аби ворог не

дізнався про наші плани. Бойд і Мфуме біля декомпресійного

люка. Сальваторе і Кемп біля головного. Вони пішли в атаку, щоб викишкати поганих хлопців.

— А кого ми маємо надворі?

— Надворі? — той непорозуміло труснув головою.

— Чи вислали ми когось у скафандрах, щоб зовні стерегли інші

шлюзи?

— Агей! — вигукнув Хонеккер. — Це добра ідея. Маємо це

зробити!

— Отже, досі цього не зробили, — виснував Гевлок.

— Ні, сер. Не додумались.

— Гаразд, — мовив Гевлок. І саме цієї миті в кінці коридору

сухо заторохкотіли пістолетні постріли. Обидва інженери

обернулися туди, потяглися, щоб глянути. Хонеккер сіпнувся

занадто різко й опинився посеред коридору, де його, поки він

молотив руками повітря, легко міг підстрелити хто-небудь із

протилежного кінця. У Гевлоковому вусі клацнуло, оживши, радіо. Головний інженер радів, мов який хлопчак на святкуванні

своїх іменин.

— Маємо контакт! Маємо контакт! Ворог сховався в туалеті, де

запасний люк постачання. Там ми його й приконтачимо!

Знов залунала безладна стрілянина, доходячи по радіо на

частку секунди раніше, ніж повітрям по коридору. Кенен почав

кричати на когось, щоб відтягся назад, тоді згадав, що по радіо

його всі можуть чути, й вимкнув зв’язок. Гевлок зачепився

однією ногою за ручку в стіні, дотягся до Хонеккера й легенько

притяг його назад.

— Що нам робити? — запитав Волтерс, коли Хонеккер, ухопившись за ручку, зупинився. — Піти вперед? Ми могли б

похапати якісь костюми та й вийти попатрулювати в космосі, як

ви сказали?

Гевлок похитав головою, дістаючи повністю зарядженого

тазера.

Цим

стріляти

було

найкраще.

Бо

другий,

недозаряджений, доходив стану бойової готовності лише за пів

секунди. Ті двоє інженерів дивилися на нього, чекаючи вказівок.

— Вам треба дивитися туди, вздовж коридору, — сказав Гевлок, підборіддям показуючи в напрямі