Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Поки що без змін…

Вікторія зробила крок уперед, потім обернулася до Руслана:

— Познайомся це мій коханий Дем’яном.

Руслан тепер краще розумів, чому сестра підтримала його рішення бути з Катею.

Цей чоловік захищав тих, кого любив, і не зрадив би своєї обраниці.

Його спокій і розумний погляд справили сильне враження.

Після кількох хвилин знайомства, вони підійшли до Хадіри, яка виглядала виснаженою—під очима глибокі тіні, її руки ледве трималися на підлокітнику.

— Тобі треба відпочити, Хадіро, — лагідно сказала Вікторія, нахилившись ближче.

Хадіра повільно підняла очі, її голос був майже беззвучним:

— Я не можу залишити його…

Але врешті-решт Дем’ян і Хадіра вирішили вийти, залишивши сім’ю наодинці з Даніїлом.

Руслан зі сльозами на очах простягнув руку, ніжно торкнувся долоні брата.

— Вибач, що мене не було там, коли це сталося…

Олена і Вікторія сиділи поруч, їхні погляди наповнені співчуттям та болем.

Вони поділяли його печаль, бо цей момент був не лише випробуванням для Даніїла, а й для всієї родини.

Оскар, стоячи поруч, тихо склав руки за спиною, мовчки дивлячись на принца.

Його повагу до родини не потрібно було виражати словами—вона читалася в його тіні, що мовчки стояла біля ліжка Даніїла.

Руслан глибоко вдихнув, його серце стискалося від відчуття несправедливості.

Братові довелося пройти через жахливе випробування, і він не міг нічого зробити, щоб виправити минуле.

Але він міг бути поруч зараз, і це було найважливіше.

Раптом до принцеси Вікторії підійшла служниця Соломія, її обличчя було стурбованим.

— Ваше Величносте, можна поговорити? Це важливо.

Вікторія зиркнула на свою сім’ю, яка все ще була поруч із Даніїлом, і стримано кивнула.

— Так, Соломіє, кажи.

Вона відійшла разом зі служницею вбік, щоб її родина не чула розмови.

Соломія озирнулася, немов переконуючись, що їх ніхто не підслуховує, і, нарешті, тихо заговорила:

— У палаці почали ходити чутки... Про ту жінку, що вчора увірвалася, звинувачуючи принца Руслана. Вона кричала, казала, що він зіпсував її доньку, ображала його. Через це дружини та наложниці наказали посадити її у темницю.Я подумала, що вам слід знати… Це безпосередньо пов’язано з вашим братом Русланом.

Вікторія на мить затримала погляд на служниці, її обличчя залишалося незворушним, але всередині закрутилася буря думок.

Руслан опинився у ще більшій небезпеці, ніж вона припускала.

Його любов до Каті могла обернутися ще більшою трагедією.

Вона примусила себе усміхнутися, щоб не видати хвилювання.

— Дякую, Соломіє, я ціную твою допомогу.

Служниця швидко вклонилася, розуміючи, що принцеса тепер знає більше, ніж повинна.

Як тільки Соломія відійшла, Вікторія негайно вийшла надвір.

Холодне повітря обдало її, але вона навіть не помітила.

Вікторія дістала телефон, знайшла Instagram Каті та написала їй повідомлення:

"Катю, терміново треба поговорити. Це важливо. Руслану загрожує небезпека, а твою матір ув’язнили. Ти повинна з Русланом зустрітися, щоб усе виправити."

Вона натиснула "Відправити" і затримала погляд на екрані.

З цього моменту все мало змінитися.

Тим часом Катя разом із батьком Данилом були стривожені зникненням Зої—її не було з учорашнього дня.

Данил серйозно задумався, його погляд нервово ковзав по телефону.

— Якщо вона не повернеться найближчим часом, я подам заяву до поліції…

Катя відчувала тривогу, але ще більше її непокоїло інше—як зустрітися з Русланом?

Як розповісти йому, що її матір у темниці?

Як знайти вихід, якщо все здається безнадійним?

Раптом—чудо.

Її телефон засвітився, повідомлення від принцеси Вікторії.

Катя відкрила Instagram і прочитала:

"Катю, терміново треба поговорити. Це важливо. Руслану загрожує небезпека, а твою матір ув’язнили. Ти повинна зустрітися з Русланом, щоб усе виправити."

Катя завмерла.

Її серце калатало, а думки закружляли вихором.

Матір справді посадили у темницю.

І єдиною надією залишався принц Руслан.

Катя глибоко вдихнула, її погляд сповнився рішучості.

Вона прийняла рішення—зустрітися з ним, що б це не коштувало.

Коли Сем і Софія увійшли до маленької кімнати Каті, вона, як завжди, сиділа біля вікна, вдивляючись у світ за ним.

Але сьогодні її погляд був затуманений тривогою.

Коли Сем і Софія підійшли ближче, вона зустріла їх поглядами, повними питань та неспокою.

Сем, подивившись на Софію, нарешті наважився заговорити першим.

— Катю, що сталося?

Його голос був твердим, але в ньому відчувалася м’якість.

Він розумів, що для неї це було надзвичайно тяжко.

Софія підійшла ближче, її пальці ніжно стиснули руку Каті.

Катя підняла очі, її обличчя зблідло від страху.

— Моя мама… Вона у темниці. Королівська сім’я наказала арештувати її. Я тільки дізналася від принцеси Вікторії, сестри Руслана… Вона підтримує нас.

Сем застигла, її очі розширилися від жаху.

— Принцеса Вікторія завжди підтримувала Руслана… Але як це можливо? Чому твоя мати так вчинила?

Її голос затремтів.

Катя почала говорити, її слова були сповнені гіркоти.

— Моя мама, Зоя, звинуватила Руслана та королівську родину. Вона сказала, що вони використовували мене як річ. А її саму—змушували мовчати про правду щодо мого походження. Емір Ібрагім наказав посадити її у темницю.

Катя затримала погляд на друзях, її серце гулко билося.

— Мені… мені потрібно зустрітися з Русланом. Він повинен допомогти врятувати маму. Ми повинні бути разом, незважаючи на всі ці звинувачення.

Софія мовчала, але її погляд випромінював підтримку та турботу.

Катя, потрясена, закрила обличчя руками.