Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

Лежачи поруч із ним, Ребекка здавалася особливо крихітною ― її худенькі ручки міцно обіймали подушку, а ноги підтягнулись до живота, тим самим викликаючи у Мін Чженя бажання пригорнути її до себе. Він хотів робити це весь час, коли знаходився поруч, і, безсумнівно, він бажав бути поруч завжди, аби за умов небезпеки підставитися під удар, хоч і знав, що, будучи інфеністкою, Ребекка не постраждає… та все ж, він не хотів, аби вона відчувала який-небудь біль. Він хотів відгородити її від всього світу, хотів, аби були тільки він і вона.

А тому, присунувшись ближче, так, що міг дихати їй на чоло, Багряний провісник ніжно прошепотів:

― Не хвилюйся.

А тоді його пухкі уста, верхня губа яких відрізнялась яскраво-вираженим трикутником, торкнулись її чола, відбиваючись на ньому приємним дотиком теплоти і любові.

І вона не хвилювалась.

Так, у Білолицього є ціла купа осколків, а у них лише один. Та, зрештою, без цих штук Білолиций ― просто ніщо. Мін Чжень достатньо сильний, аби справитись. І він справиться.

Здається, тепер Бек починала розуміти слова Хантера і роздратування Мей.

Джуліан стрибнув у тьму, аби залишитись поруч із Анною, а Мей була готова звинуватити всіх, хто погубив її кохану. А ще Бек прекрасно розуміла Анну.

Ось чому Уеллінг стала посланцем.

Вона просто хотіла захистити те, що вважала дорогим.

Джуліана.

Заворушившись у постелі, Бек підтягнулась іще ближче до Мін Чженя, аби відчути його ще більше.

А тоді прошепотіла ледь чутним голосом:

― Знаєш, про що я справді шкодую?

Так, тоді під час гри вона не відповіла правдиво. І Джуліан теж не вгадав. Вона не шкодує ні про те, що вбила того посланця у Виклику, ні про те, що порвала із Нейтом… та взагалі, чому вона мала про це шкодувати? Із Нейтом у них не могло нічого бути. Вони надто різні. А той посланець…

Вона убила б його іще раз.

І ще раз.

І ще.

Кулачки дівчини стиснулись до побіління.

Просто над її вухом прозвучав голос Мін Чженя:

― Ти не повинна ні про що шкодувати, Кучеряшко.

― А як же?.. ― зронила вона, відсторонившись, аби поглянути йому в очі.

Та в ту ж мить він поцілував її. Його губи нагадували темно-червоний виноград, а її були схожими на солодку вату. Спочатку він цілував тільки її губи, а тоді плавно перейшов на шию, на ключиці, став опускатися нижче… дівчина глибоко вдихнула, перевертаючись на спину, а демон навис над нею, однією рукою впираючись в подушку, а іншою проводячи по нижній щелепі Ребекки, від чого дівчина закинула голову назад, повністю віддаючись почуттям. Насолода поглинала її з кожною секундою, але демон, все ж, не міг дозволити собі діяти бездумно. Знову наблизившись до її обличчя, він легенько, наче боячись завдати їй болю, провів рукою між грудьми. Дівчина голосно охнула, повертаючи голову вбік.

― Ти… ти думаєш, ми можемо зробити це прямо зараз? ― прошепотів раптом Мін Чжень, височіючи над нею.

Ребекка злегка розплющила очі. Вона лежала у цілковитому розслабленні.

― Я хочу цього, ― неквапливо зронила вона.

Дівчина протягнула руки до його плечей, аби притягнути до себе. Демон обперся ліктями на ліжко, а губи Бек із запалом обхопили його і почали пристрасно цілувати. Спочатку вона робила це так, наче боялась, що ці губи більше не належатимуть їй, наче хотіла поглинути їх своїми, а тоді, раптово піддавшись почуттям, відчула, що хоче робити це повільно. Вона збавила темп, а руки її сковзнули до коміра верхньої одежі ханьфу Багряного провісника, стягуючи її з плечей. Не відволікаючись від поцілунку, демон випростався, сидячи на її тазових кістках, і скинув верхню одежу геть, як зовсім непотрібну річ. Також він зняв пояс, пожбуривши його на тумбу.

Бек відчувала жар його тіла. Він дихав злегка пришвидшено, від чого усе її тіло покривалося мурашками насолоди. Їй хотілося торкатися його більше, але водночас вона бажала, аби їхні губи не розмикались ніколи.

Тоді він дозволив їй перекинути себе на спину, і в той момент Бек, насолоджуючись тим, як він цілує її шию, продовжувала стягувати із нього одяг. Коли на демонові залишились лише чорні легкі штани, дівчина відчула, як щось тверде вперлось в її стегно. Руки демона потягнулись, аби одним махом зняти із неї одежу.

Без неї дівчина здавалась іще тендітнішою, тож він боявся в перший раз опинятися зверху. Він дозволив їй зігнутися над ним і почати цілувати його накачаний блідий торс, а сам щосили стримував бажання.

Бек прекрасно розуміла, чого він хоче. І вона сама до біса сильно цього хотіла.

― Давай, ― прошепотіла вона, схиляючись над його вухом. ― Зроби це, прошу тебе…

Мін Чжень єхидно всміхнувся. Диявольська посмішка наповнила його обличчя неймовірною сексуальністю. Від того, що демон лежав на спині, його зачіска розлетілася і тепер на ліжку розкинулися довгі чорні пасма.

― Я буду максимально акуратним, добре? ― прошепотів він тоном, абсолютно не відповідним його диявольському обличчю.