Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

гальмівний маневр перед Еросом; його супровід летів поряд.

— Не озиваються, еге ж? — запитав Голден.

Наомі похитала головою і тицьнула у свій екран, посилаючи

лоґ консолі зв’язку на його термінал.

— Мовчать, але бачать нас, — сказала. — Вже кілька годин

сканують нас радаром.

Голден стукав пальцями по бильцю крісла і зважував варіанти.

Можливо, модифікований на Тайко корпус «Росі» обманював

розпізнавальну програму земного корвета. Вони можуть

ігнорувати «Росинант», приймаючи його за поясанський

газовий танкер, що випадково опинився неподалік. Але «Росі»

мав вимкнений транс пондер, що ставило його поза законом, —

байдуже на конфігурацію корпусу. Земний корвет не видавав

жодних попереджень кораблеві, що ховався, — і це бентежило.

Між Поясом і внутрішніми планетами тривала війна.

Поясанський корабель без розпізнавальних знаків тиняється

поряд із Еросом, до якого летять два земні кораб лі. Тільки геть

божевільний капітан їх ігноруватиме.

Мовчання корвета означало щось інше.

— Наомі, я підозрюю, що корвет спробує нас атакувати, —

зітхнув Голден.

— Я б так і вчинила на їхньому місці.

Голден відбив останні такти складного ритму на своєму кріслі

й надів гарнітуру.

— Що ж, тоді першим на сцену вийду я.

Не бажаючи розмовляти зі свідками, Голден спрямував

лазерну антену «Росі» на земний корвет і послав стандартний

запит на з’єднання. Через кілька секунд загорілася лампочка

ЗВ’ЯЗОК ВСТАНОВЛЕНО, і в навушниках затріщала статика. Голден

чекав, але борт флоту ООН ніяк не вітався. Вони хотіли, щоб

Голден заговорив першим.

Він вимкнув мікрофон, перемикаючись на внутрішній канал

корабля.

— Алексе, дай ходу. Поки що одна g . Якщо вони не поведуться

на блеф, то доведеться стріляти. Будь готовий до бою.

— Слухаю, — протягнув Алекс. — Запускаю джину, про всяк

випадок.

Голден зиркнув на екран Наомі, але та вже розгорнула

тактичний екран і наказала комп’ютеру «Росі» розраховувати

балістичні траєкторії до двох кораблів супротивника і тактики

перешкоджання зустрічному вогню. Наомі мала за плечима

лише одну битву, але вже реагувала, наче випробуваний

ветеран. Голден усміхнувся їй у спину, а тоді повернувся до свого

екрана, поки вона не зловила його погляду.

— Еймосе?

— Пристебнувся, кеп. Тут усе чисто. «Росі» б’є копитом. Пора

надерти їм сраку.

«Сподіваюся, не доведеться», — подумав Голден і увімкнув

мікрофон.

— Говорить капітан Джеймс Голден із «Росинанта», викликає

капітана корвета ФООН, позивний невідомий. Відповідайте.

Пауза, потріскування статики. Тоді голос:

— «Росинанте», негайно зійдіть з нашої траєкторії. Ви мусите

віддалятися від Ероса на максимально можливій швидкості,

інакше ми відкриємо вогонь.

Молодий голос. Командування застарілим корветом із нудним

завданням супроводжувати судно картографів — навряд чи

посада мрії. Капітан корабля був, напевно, у ранзі лейтенанта

і не мав ані зв’язків, ані перспектив на підвищення.

Недосвідчений, але може розглядати цю сутичку як нагоду

вислужитися перед начальством. А отже, наступні кроки могли

спричинити значний ризик.

— Вибачте. Ми досі не знаємо ні вашого позивного, ні вашого

імені. Але я не можу виконати ваше прохання. Більше того, не

можу пропустити нікого на Ерос. Тому прошу вас припинити

наближення до станції.

— «Росинанте», навряд чи ви...

Голден розгорнув систему націлювання «Росі» і навів на

земний корвет промінь лазера-цілевказівника.

— Дозвольте пояснити, що відбувається. Дивлячись на свої

сенсори, ви бачите зібраний нашвидку газовий танкер, від якого

ваша система розпізнавання казиться. Аж тут раптом, і я маю на

увазі просто зараз, цей танкер мітить вас найновішою

системою цілевказівника.

— Ми не...

— Не обманюйте. Я знаю, що саме так усе й відбувається. Отже, що пропоную. Попри наш вигляд, мій корабель новіший, швидший, міцніший і потужніший за ваш. Єдиний спосіб це

насправді до вести — відкрити вогонь, але сподіваюся, що такого

не доведеться робити.

— Ви мені погрожуєте, «Росинанте»? — молодий голос

у навушниках лунав, наче