Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

як трансляція продовжилася, Міллер здогадався, що паузи могли бути кодом Морзе.

Він притулився до перегородки, відчуваючи над собою

масивну вагу «Нову». Корабель іще не народився — і вже був

позначений на заклання. Джулі сиділа поруч, закинувши

голову. Довкола її обличчя літали пасма волосся. Очі, що

вдивлялися вгору, продовжували усміхатись. Якимось вивертом

його уяви Джульєтта Андромеда Мао не стала повертатися до

нього у вигляді трупа — і Міллер був за це вдячний.

«А все-таки круто було б? — запитала вона. — Уяви, літати

без

скафандра

у

вакуумі.

Проспати

сотню

років

і прокинутися від світла іншого сонця».

— Дарма я дозволив тому виблядку стільки говорити, —

промовив Міллер уголос.

«Він обіцяв нам зорі».

Чийсь голос її урвав. Хтось несамовито і люто волав.

— Антихристе!

Міллер моргнув, повертаючись у реальність, і порухом пальця

заглушив Ерос. Конвойний електрокар ліниво перевозив крізь

док полонених — десяток техніків-мормонів, пристебнутих до

стійок. Одним із них був молодик із рябим обличчям та

сповненим ненависті поглядом. Цей погляд прикипів до

Міллера.

— Антихристе, ти мерзотна подоба людини! Господь знає тебе!

Господь запам’ятає тебе!

Міллер торкнувся пальцями капелюха.

— Зорям краще без нас, — промовив він так тихо, що ніхто, крім Джулі, не міг його почути.

* * *

Десятки буксирів летіли перед «Нову» — канати з нанотрубок

не розрізнити з такої відстані. Усе, що бачив Міллер, —

велетенський левіафан, котрий становив настільки ж невід’ємну

частину станції Тайко, як повітря та перегородки, заворушився

у своєму ложі, розправив тіло і зрушив з місця. Двигуни

буксирів освітили внутрішній простір станції, кружляючи

в ретельно спланованому танку, наче різдвяні вогники; сталевий

кістяк Тайко здригнувся майже інфра звуковою вібрацією. За

вісім годин «Нову» віддалиться достатньо, щоб величезні

двигуни мали змогу запуститися, не шкодячи станції викидами.

До Ероса «Нову» долетить за два тижні.

Міллер прибуде туди на вісімдесят годин раніше.

— Йой, пампо! — покликав Діоґо. — Шурх-шурх?

— Ага, — зітхнув Міллер. — Я готовий. Збирай усіх.

Хлопець вишкірився. За ті кілька годин, що минули після

захоп лення «Нову», Діоґо наліпив на три передні зуби яскраво-червоні пластикові накладки. Очевидно, це щось означало

в молодіжній культурі Тайко і свідчило про могутність —

можливо,

сексуальну.

Міллер

відчув

полегкість

від

усвідомлення, що більше не ділить із хлопцем ліжко.

Тепер, очоливши бойову команду ОПА, він міг на практиці

збагнути нерегулярну природу цієї організації. Колись думав, що ОПА був рухом, який може у справжній війні щось

протиставити Землі чи Марсу. Виявилося, що грошей і ресурсів

у них набагато більше, ніж він вважав раніше. У них є Фред

Джонсон. У них є Церера, поки вони здатні її втримати. Вони

напали на станцію Тот і перемогли.

Попри це все, ті самі дітлахи, які штурмували Тот разом із ним, розганяли на «Нову» натовпи мормонів, і половина з них тепер

супроводжуватиме його на вантажниках до Ероса. Якраз цього

ніколи не зрозуміти Гевлоку. Якщо вже на те пішло, то

й Голдену цього ніколи не зрозуміти. Напевно, якщо ти виріс із

неминучістю та підтримкою природної атмосфери, то ніколи не

зможеш повністю осягнути силу і крихкість суспільства, в якому

кожен готовий узятися за будь-яку роботу просто тому, що її

треба виконати; в якому основними чеснотами є швидкість

і гнучкість — якраз основні якості ОПА. Суспільства, поєднаного

шарнірами.

Якщо Фредові не вдасться вибудувати мирну угоду, ОПА

ніколи не здобуде перемогу проти дисципліни та єдності флоту

внутрішньої планети. Але ніколи й не програє. Це буде війна без

кінця.

Утім, що таке людська історія, якщо не це?

Що може змінитися, якщо ми завоюємо зірки?

Дорогою до свого помешкання він набрав номер на терміналі.

З’явилося обличчя Фреда Джонсона — втомлене, але

зосереджене.

— Міллере, — озвався той.

— Ми готові вирушати, якщо вибухівка готова.

— Її якраз завантажують. Еквівалент такий, що поверхня Ероса

буде недоступною ще багато