Волтер Айзексон - Стів Джобс

їжі: інколи все це могло бути «найкращою річчю», а інколи - неїстівним лайном і фігнею. У результаті будь-який можливий недолік міг спричинити бурю гніву. Недополі-рований шматок металу, крива головка гвинтика, не той відтінок блакитного кольору на упаковці, інтуїтивність при користуванні навігацією — спочатку про все він говорив, що це «повна дурня», аж до того моменту, коли проголошував їх «абсолютно чудовими».

Він уважав себе митцем, і він був ним, а крім того, мав ще й мистецький темперамент.

Джобсова гонитва за досконалістю змусила Apple мати повний контроль над кожним продуктом, який виробляла компанія. Він буквально фізично відчував алергію, коли чудове програмне забезпечення Apple працювало на жахливому залізяччі інщих компаній. Йому також огидні були думки про те, що несанкціоновані програми {apps) та інше змістове наповнення забруднює ідеальність пристроїв Apple. Властивість об’єднати технічне і програмне забезпечення зі змістовим наповненням в єдину систему привела до простоти. Астроном Йоганес Кеплер оголосив, що «природа любить простоту і злагоду». Таким був і Стів Джобс.

Цей інстинкт до інтегрованих систем помістив його на один бік фундаментального поділу в цифровому світі: відкритий проти закритого. Гакерська культура з «Домашнього комп’ютерного клубу» сприяла відкритому підходу, де було мало централізованого контролю і всі могли модифікувати технічне та програмне забезпечення, ділитися кодами, писати згідно з відкритими стандартами, уникати пропрієтарних систем, мати зміст і програми {apps), які були сумісними з різноманітними пристроями та операційними системами. Молодий Возняк був у тому таборі: Apple II, який він розробив, легко відкривався і мав багато отворів, в які можна було підключати інші прилади. З Macintosh Джобс став батьком для іншого табору. Macintosh стане пристроєм із технічним і програмним забезпеченням, яке тісно пов’язане одне з одним і не передбачає модифікування. Гакерська культура піде на пожертву заради створення суцільних простих вражень споживачів продукції.

Це змусило Джобса оголосити про те, що операційні системи Macintosh не будуть дійсними для технічного забезпечення інших компаній. Після того як частка ринку Apple звузилася до менш як 5%, підхід, утиіений компанією Microsoft, був проголошений переможцем у сфері персональних комп’ютерів.

Утім, у довгостроковій перспективі існували й деякі переваги моделі Джобса. Навіть із маленькою часткою на ринку Apple могла отримувати великий прибуток, тоді як інші виробники наповнювали ринок товаром. Скажімо, у 2010 році Apple мала лише 7% прибутку на ринку персональних комп’ютерів, але вона отримала 35% операційного прибутку.

Суттєвішим є те, що в ранніх 2000-х роках наполегливість Джобса щодо цілковитої інтегрованості надала Apple перевагу при виробленні цифрової стратегії, і це дозволило підключати портативні пристрої до стаціонарних комп’ютерів. Скажімо, iPod був частиною закритої і повністю інтегрованої системи. Щоби користуватися ним, треба було послуговуватися програмним забезпеченням iTunes від Apple і завантажувати наповнення крамниці iTunes. У результаті iPod, як і iPhone та iPad, котрих випустили пізніше, став елегантним сяючим пристроєм, на відміну від заплутаної продукції конкурентів, яка не провокувала у клієнтів цілковитих вражень.

Стратегія спрацювала. У травні 2000 року ринкова цінність Apple склала 1/20 віц тієї, що була у Microsoft. У травні 2000 рощ Apple випередила МсгодаД як найвартісніша світова технологічна компанія, ідо вересня 2011 року компанія коштувала на 70% більше, ніж Microsoft. У першому кварталі 2011 року ринок персональних комп’ютерів Windows зменшився на 1 %, а ринок Macintosh виріс на 28 %.

Тоді знову почалася битва у світі мобільних пристроїв. Google використав кілька підходів і зробив операційну систему доступною для кожного виробника цифрових планшетів чи мобільних телефонів. До 2011 року їхня частка на мобільному ринку була такою ж, як у Apple. Недолік відкритості Android полягав у тому, що існувала фрагментація. Різноманітні виробники цифрових планшетів переробляли операційну систему Android у десятки варіацій, і це утруднювало роботу програм {apps). Утім, в обох підходах були переваги. Дехто хотів користуватися відкритими системами і мати більше вибору щодо технічного забезпечення, іншим явно подобалася цілковита інтеграція Apple і контроль, який призводив до продукції з простішим інтерфейсом, довшим служінням батарейки, сприятливістю для споживачів та простішим використанням змістового наповнення.

Недоліком підходу Джобса було те, що його бажання захопити клієнта призвело до протистоянь користувачів щодо розширень прав і можливостей. Серед найвдумливіших прихильників відкритого середовища - Джонатан Зітрейн із Гарварда. Він почав свою книгу «Майбутнє Інтернету, і як його зупинити» Джобсовим представленням iPhone. У книзі автор застерігає від насліцків заміни персональних комп’ютерів «стерильною технікою, прив’язаної до контролюючої мережі». Ще палкішим був доктор Корі Доктроу, який написав маніфест «Чому я не купуватиму iPad» для видання Boing Boing. «Дуже багато роздумів і розуму вкладено в дизайн. Але також відчувається презирство від власника, — пише він. — Купівля iPad для ваших дітей — це зовсім не демонстрація того, що світ ваш і ви можете його перескладати і розкрутити. Таким чином ви наче кажете своїм нащадкам, що навіть для заміни батарейок ви маєте викликати професіоналів».

Для Джобса віра в інтегрований підхіц було справою правильною.

- Ми робимо ці речі не тому, що божеволіємо віц контролю, -пояснював він. — Ми робимо це, бо хочемо випускати чудову продукцію, бо турбуємося про споживачів і тому що любимо відповідати за всі їхні враження, а не за те лайно, яке виробляють інщі.

Він також вірив, що робить людям послугу.

- Вони заняті тим, що вдається їм робити найкраще, і тому хочуть, щоби ми робили те, що нам удається найкраще. їхні життя насичені, вони заняті іншими справами і не мають часу думати про те, як інтегровувати комп’ютери та інші пристрої.

Цей підхід інколи йшов усупереч короткотерміновим бізнес-інтересам Apple. Але у світі, наповненому мотлохом, повідомленнями про помилки і набридливими інтерфейсами, це призводило до привабливої продукції, від якої клієнти отримували яскраві враження. Користування продукцією Apple могло бути таким же гордовитим, як гуляння в одному з парків дзен у Юото, що так любив Джобс. Інколи приємно опинитися в руках того, хто божеволіє від контролю.

Напруженість Джобса також була очевидною у його властивості фокусуватися. Він ставив пріоритети і концентрувався на них, відфільтровуючи відволікання. Якщо його щось захоплювало — інтерфейс оригінального Macintosh, дизайн iPod чи iPhone, залучення музичних компаній до крамниці iTunes, він був невтомний. Але якщо Джобс не хотів на щось звертати увагу - на набридливу юридичну роботу, бізнес-справи, діагноз раку, проблеми у родині, -він це цілком ігнорував. Саме той фокус дозволяв йому казати «ні». Він повернув Apple до життя тим, що врізав усе, крім кількох головних продуктів. Він зробив пристрої простішими