Ірина Айві - Оновлені почуття, Ірина Айві

Господи, що цю жінку привело до думки, що ми з її сином закохані один в одного? 

-- Я не проти, але мої батьки ... Я вже казала, що вони живуть закордоном ... 

--  Я все розумію, мила. Ти ще не сповістила їм, що виходиш заміж. 

Та мої батьки упевнені в тому, що у мене навіть хлопця немає. 

-- Ні, я розповіла батькам про Дана. Просто я б хотіла, щоб в особливий для мене день мама й тато були поряд. 

Наталя Лаврівна дивним чином змінила риторику й своє ставлення до мене в цілому. Цікаво, як  їй вдалося полюбити мене за одну ніч? 

-- Ти права, мамо. Не варто затягувати з весіллям. Ми з Піоною готові йти під вінець хоч зараз, -- з посмішкою закоханого дурника наспівував Дан. 

Зовсім з глузду з'їхав. Що він верзе?

Скупо посміхнувшись, я підморгнула Данові. Сподіваюся він зрозумів, що я хочу поговорити з ним. 

-- Кхм, ... ми все обговоримо за вечерею, а зараз мусимо йти. Я обіцяв показати Піоні місто, а ви насолоджуйтеся чаєм. 

Дан підвівся й подав мені руку. Під виглядом щасливих закоханих ми поплелися до спальні. 

-- Чому ти підіграв своїй мамі? Ти мав робити все для того, щоб тема весілля не стояла так гостро. І, що я чую! Ти кажеш, що ми маємо одружитися як найшвидше. Поясни, будь ласка?

Щойно ми зайшли до кімнати й зачинили двері я накинулася на Дана з купою запитань. Що він знову вигадав?

-- Мені потрібен один лише місяць. І якщо для цього потрібно буде купити обручки й замовити ресторан, ми це зробимо. 

-- Але це підло. Ти не можеш так грубо обманювати своїх батьків. Дане, ти хоч задумався на мить, що буде після того, як наш обман розкриється?

-- Він ніколи не розкриється, бо ні ти, ні я нічого нікому не скажемо. Коли настане потрібний момент просто розірвемо стосунки.

-- І ти ще мене називаєш брехункою. Те, що ти замислив -- підло. 

-- Прошу не роби нічого такого, чого б я не схвалив. Не хочу погрожувати власній нареченій, але…

-- Ха, ... --  пирхнула у відповідь.

-- Я теж дуже люблю тебе, Піоно, а тепер одягайся, поїдемо тебе розважати. Куди хочеш? Я пропоную спершу на пляж, а потім у нічний клуб. Це ж твої улюблені місця відпочинку. Чи роботи? 

-- Котися до біса. Я йду одягатися. І ще раз спробую зв'язатися з Поліною. Її мовчання лякає мене. 

-- Якщо хочеш, можемо заїхати до поліції. Розповімо, що трапилося, дамо координати ...

-- Ні, до поліції не можна, -- злякано закричала я.

-- Я так і думав! 

Дан знову вирішив, що я брешу йому. 

***

-- Владиславе Юрійовичу! Я примчав одразу після вашого дзвінка, зрозумівши, що справа термінова та конфіденційна.   

-- Присідай, Сергію! У мене для тебе є важливе завдання, ... і як завжди конфіденційне. 

-- Розповідайте!

-- Дан вирішив одружитися. Я б звісно зрадів такому повороту, але він збирається одружитися з підстилкою Захара. 

-- Захара?

-- Безбашений тип з Одеси. Раніше ми вже мали з ним одну справу. 

-- Все, ... згадав. І дівчину теж. Красива така, наче пава.

-- Пава, кажеш. Цю паву не одноразово підкладали під потрібних людей. Курва вона, а не пава. Кажуть вправна дівчина. Завжди залишає по собі приємні враження. Та це зараз не головне, перейдімо до суті питання. Ця дівка не може занапастити життя мого єдиного сина. Я хочу ...

***

-- Ти голодна? -- запитав Дан, коли ми у двох прогулювалися набережною Дніпра. 

-- Зовсім трохи, -- відповідаю чесно. 

-- Зробимо кілька спільних світлин й підемо до ресторану.

-- Як хочеш, -- байдуже знизую плечима.

Я втомилася плентатися слідом за Даном. Екскурсія містом втомила мене. Ноги гуділи й голова розкололася від болю. Ще й з Поліною зв'язку немає. І це мене найбільше хвилює.

-- Стань ближче до мене. Обійми за шию і погляд, ... вдай, що закохана в мене по вуха. 

-- Знаючи тебе особисто, думаю з цією задачею не впоралася б навіть сама професійна акторка. 

-- А ти впораєшся, бо давно перевершила їх усіх. 

Роблю, як він каже. Обіймаю за шию й тулюся щокою до його щоки. Від Дана пахне свіжістю. Запах настільки п'янкий, що хочеться вдихати його раз за разом. 

-- Чого заціпеніла? Посміхайся! Ой! Чекай мені телефонують. 

-- То відповідай!  -- відсторонююся.

-- Тато! ... Алло, тату! Щось трапилося? ... Угу, зрозумів, ... буду. Ммм, ... зі мною Піона. Зараз щось вигадаю. 

Дан розмовляє з татом. Схоже щось важливе трапилося. 

-- Все добре? -- питаю Дана, коли він завершив розмову.

-- Мені потрібно їхати в один із наших готелів, а ти можеш прогулятися торговим центром. Додому не їдь, бо там мама замучить тебе запитаннями на які ти не матимеш відповідей. Якщо мені доведеться затриматися, то я попрошу батька або Сергія, щоб відвезли тебе додому. 

-- Я можу на таксі. Не потрібно нікого турбувати.

-- Не переч майбутньому чоловікові. Буде по моєму!

-- Ти нестерпний, і я ніколи не вийду за тебе заміж.