Агата Крісті - Карти на стіл

й видається дивним![28] Ну а я не бачу нічого поганого в тому, щоб позичити чужі прийоми.

– Знаєте, мсьє Пуаро, я вже зовсім не розумію, до чого ви це все хилите.

– І це насправді чудово. Правду кажучи, так я й досягаю потрібних результатів.

Поки доктор Робертс намагався прийти до тями, Пуаро звівся на ноги й сказав з усмішкою на вустах:

– Не біда, що ви не розумієте. Але знайте: те, що ви мені сказали, стане дуже корисним для моєї наступної зустрічі.

Лікар теж підвівся.

– Не розумію, як це може згодитися, але повірю вам на слово, – сказав він.

Чоловіки потиснули один одному руки.

Детектив спустився сходами лікаревого будинку й махнув рукою у бік таксі, що проїжджало повз.

– Чейн-лейн, 111, Челсі, – сказав він водієві.

Розділ одинадцятий. Місіс Лоррімер

Будинок за адресою Чейн-лейн, 111 виявився невеличкою охайною будівлею посеред тихої вулички. Двері були пофарбовані в чорний колір, а сходи були ретельно вибілені. Мідне дверне кільце та ручка дверей виблискували золотом у променях полудневого сонця.

Двері відчинила літня покоївка, вбрана у бездоганно білий фартух і чепчик.

У відповідь на запитання Пуаро вона відповіла, що господиня вдома.

Жінка повела відвідувача вгору по вузьких сходах.

– Як вас відрекомендувати, сер?

– Мсьє Еркюль Пуаро.

Покоївка запросила його до вітальні традиційної L-подібної форми. Чоловічок роззирнувся навколо, вивчаючи деталі кімнати. Гарні ретельно відполіровані меблі, такі, що передаються з покоління в покоління. Крісла та канапи вкриті блискучим ситцем. На стінах за старою модою розвішано кілька фотографій у срібних рамках. Загалом у кімнаті було досить простору та світла, а у високій вазі стояв оберемок прекрасних хризантем.

Місіс Лоррімер ввійшла у кімнату й попрямувала назустріч гостеві.

Вона потиснула йому руку, не виявивши жодного особливого подиву від несподіваного візиту, вказала на стілець, підсунула інший для себе і сказала щось про те, яким погожим видався сьогодні день.

Запала мовчанка.

– Сподіваюся, мадам, – почав Еркюль Пуаро, – ви пробачите мені цей раптовий візит.

Поглянувши прямо йому в очі, жінка запитала:

– Це діловий візит?

– Боюся, що так.

– Але ж ви розумієте, мсьє Пуаро, що, хоч я, безсумнівно, надам усю потрібну інформацію й допомогу суперінтендантові Баттлу та офіційному поліційному розслідуванню, я аж ніяк не зобов’язана робити те саме для приватного детектива?

– Я цілком усвідомлюю цей факт, мадам. Якщо ви вкажете мені на двері, то я покірно піду геть і залишу вас у спокої.

Місіс Лоррімер ледь-ледь усміхнулася.

– Гадаю, ще рано впадати в такі крайнощі, мсьє Пуаро. Я можу присвятити вам десять хвилин. Опісля на мене чекає гра в бридж, тож я муситиму вас покинути.

– Десять хвилин цілком досить для мене. Я хочу попросити вас, мадам, описати кімнату, в якій ви грали в бридж того вечора, кімнату, в якій було вбито містера Шайтану.

Місіс Лоррімер здійняла брови від здивування.

– Яке незвичне прохання! Не розумію, для чого це вам.

– Ох, мадам, уявіть, що ви граєте в бридж, а хтось вам говорить: «А чому ви кладете цього туза?» або «Чому ви ходите цим валетом, якого забирає королева, а не королем, який би дозволив забрати взятку?» Якби люди ставили вам такі запитання, то відповідати на них довелося б довго й нудно, чи не так?

Жінка легенько всміхнулася.

– Іншими словами, зараз у нашій грі ви експерт, а я новачок. Ну гаразд. – Вона замислилася на хвилину. – То була велика кімната. І в ній було чимало різних речей.

– Чи можете описати щось із них?

– Там були якісь скляні квіти… такі сучасні, доволі красиві… І я думаю, що були ще якісь картини в китайському чи японському стилі. А ще була ваза з крихітними червоними тюльпанами. Дивно, як то вони в таку ранню пору зацвіли.

– Ще щось?

– Боюся, я не сильно звертала увагу на деталі.

– А меблі… Ви пригадуєте колір їхньої оббивки?

– Гадаю, то був якийсь шовковистий матеріал. Це все, що я можу сказати.

– Чи звернули ви увагу на якісь маленькі предмети?

– На жаль, не дуже. Пам’ятаю лише, що їх там була сила-силенна. У мене взагалі склалося таке враження, наче я потрапила в кімнату до колекціонера.

На якусь мить запала цілковита тиша, а тоді місіс Лоррімер промовила зі слабкою усмішкою на вустах:

– Боюся, я вам не сильно допомогла.

– Я хотів би ще дещо вас запитати. – На цих словах Пуаро дістав листки з підрахунками балів гри. – Тут у нас три перші робери. Чи не могли б ви допомогти мені відтворити перебіг гри на основі цих записів?

– Ану дайте поглянути. – Здавалося, жінку зацікавила така ідея. Вона схилилася над записами.

– Так, то був перший робер. Ми з міс Мередіт грали проти чоловіків. У першому геймі було заявлено чотири піки. Ми взяли їх і ще й додаткову взятку. В наступному розіграші було дві бубни, і доктор Робертс недобрав одну взятку. Пам’ятаю, що під час третього розіграшу ми довго вели торги. Міс Мередіт сказала «пас». Майор Деспард заявив чирву. Я теж спасувала. Доктор Робертс перескочив на три трефи. Міс Мередіт заявила три піки. Майор Деспард – чотири бубни. Я оголосила контру. Доктор Робертс заявив чотири чирви, на тому ми почали розіграш, але зрештою чоловіки недобрали одну взятку.

– Epatant[29], – вигукнув Пуаро. – Яка пам’ять!

Місіс Лоррімер продовжила, не звертаючи на нього уваги:

– У наступному розіграші майор Деспард спасував, а я зробила заявку без козиря. Доктор Робертс заявив три чирви. Моя партнерка нічого не заявила. Деспард – чотири чирви. Я оголосила контру, і чоловіки врешті-решт недобрали дві взятки. Потім я була на роздачі, ми заявили чотири піки і забрали свої взятки.

Вона взяла наступний листочок.

– Тут трохи важче, – сказав детектив. – Майор Деспард любить викреслювати попередні записи.

– Мені здається, що спочатку обидві сторони втратили п’ятдесят очок. Потім доктор Робертс оголосив п’ять бубн, ми оголосили контру, і він залишився без трьох взяток. Далі ми оголосили три трефи, але гейм наші опоненти завершили на піках. Наступний гейм взяли ми з п’ятьма трефами. Потім ми опустилися на сто очок. Наші супротивники оголосили одну чирву, ми – два без козиря і зрештою виграли робер, заявивши чотири трефи.

Жінка перейшла до наступного листочка.

– Пригадую, що в цьому робері зав’язалася справжня боротьба. Все почалося доволі стримано. Майор Деспард і міс Мередіт заявили одну чирву. Тоді ми втратили кілька п’ятдесяток, заявляючи чотири чирви і чотири піки. Потім наші супротивники зіграли гейм на піках і їх було вже не зупинити. Після