Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Детективи » Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович 📚 - Українською

Леонід Григорович Кононович - Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович

268
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Довга ніч над Сунжею" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: Детективи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 36
Перейти на сторінку:
це було все одно, що зустріти мертв'яка, який встав з домовини; я опустив ноги додолу, випростався на всенький зріст — і підняв скручене конвульсією тіло, котре насилу теліпалося в моїх руках.

Тоді щосили кинув його на тапчан.

Коша захрипів, утямивши, яка доля на нього чекає; я цупкіше здавив його за горлянку, відняв праску й підніс її до своєї щоки. Вона була як вогонь.

Я задоволено кивнув і побачив, як в його очах закипає темний звірячий жах.

— Тобі давали шанс? — лагідно поспитавсь я. — Давали, правда ж?

Узявшись за комір його шкірянки, я шарпонув униз — і роздер її разом із светром. Тоді підняв праску і з утіхою поставив її на волохатий мавп'ячий живіт.

— Уоооооааааа! — заволав він, коли я відпустив горлянку. Він кричав наче худобина, він горлав од несамовитого болю й страшного нелюдського жаху, він кидався на тапчані туди й сюди, намагався схопити мене за руки, — але все це було марно, я держав його мертвим стиском, аж у підвалі стало смердіти смаленим, а зпід праски закурів огидний трупний чад; свідомість ніяк не покидала його, і коли я одірвав праску разом із кавалками липкої спеченої плоті, він вигнувся дугою — і заволав ще дужче.

Я почекав ще трохи — і коротко рубонув його долонею по горлянці. Коша захлинувся криком і, тіпнувшись, закляк.

— Во Коша дает прикурить! — сказали за дверима. — Слышь, как этот крутой орет?

— А воняет! — сказав другий голос. — Посмотреть?

— Иди, иди… — буркнули у відповідь. — Мне эти дела действуют на нервы!..

Я хутко підійшов до дверей і причаївся збоку.

Почулися кроки, потім двері з виском розчахнулися. Якийсь крем'язень зі сплесканим носом переступив поріг — і завмер, зіткнувшись зі мною вічнавіч.

Якусь мить ми дивилися один на одного, а потім драб ні сіло ні впало вишкірив зуби — і дурнувато гигикнув.

Я стусонув його в дихало і, взявши за барки, підняв у повітря. Він повис у моїй руці наче ганчірка. Я сягнув йому під пахву й висмикнув з наплічної кобури пістолета. Тоді мацнув за поясом, і моя рука наштовхнулася на щось тверде. Ну, певно ж, це був мій парабелум! А, собача кров, з обуренням подумав я, то ти, виходить…

Підвал струсонув страшенний вибух. Ударна хвиля розчинила двері, й вони так стусонули того драба по спині, що він повалився на мене мов сніп. Лампочка блимнула, тоді засвітилася знову; я став конвульсивно хапати повітря; у вухах дзвеніло, а перед очима пливли жовті кола. Якийсь ідіот втелющив у підвал зв'язку гранат; на східцях щось протяжно скиглило; далі один за другим вдарило кілька пострілів, і я впізнав, що смалять із люгера.

— Ронні, — крикнув я на всю горлянку (цей дурень міг ще й сюди закинути гранату), — я тут, Ронні!..

В дверях забовваніло щось таке, як горила.

— Фак' ю! — сказало воно, держачи догори стволом здоровезний люгер. — З тобою все гаразд?

— Все, все! — нетерпляче сказав я. Тоді махнув парабелумом на вихід. — Десь тут має бути Глобус, чув! Треба обшукати приміщення!..

Ронні ще раз вилаявся й вискочив геть. Я підтюпцем погнав за ним услід.

Ну, він і накоїв тими гранатами! Двоє драбів, які чатували за дверима, рознесло на клапті, залізні поренча коло східців погнуло й покоробило, скрізь валялися кавалки бетону й тиньку, — а на верхній площадці лежав іще один драб, щоправда, з ножем під лопаткою.

І тільки Глобуса ніде й сліду не було.

— Ти їх усіх повбивав! — невдоволено сказав я.

Ронні відмахнувся.

— Десь тут мали бути ще одні двері! — роззирнувся він довкруги. — Ага, ось вони… Прикрий!

Я шарпонув ті двері на себе й відскочив убік, тримаючи кімнату на прицілі. Ронні плигнув туди, крутонувся, держачи пістолета у витягнутих руках, — і поволі опустив його.

— Глянь! — сказав він, показуючи в куток.

Я ввійшов до кімнати і засвистів од подиву: під стіною, прикована наручниками до труби, сиділа ота Леся — агент інформаційноаналітичної служби «Тартару». Одяг на ній був пошматований, а гожий писок геть замурзаний кривлею.

— Нуу, — сказав я, здивовано чухаючи потилицю стволом парабелума, — оце зустріч!..

Ронні раптом крутонувся, виставивши перед собою пістолет. Далі плигнув углиб приміщення.

— Та це ж Околєлов! — вигукнув я, підходячи й собі.

Начальник інформцентру спливав кров'ю. Хтось загородив йому під груди армійський ніжбагнет, — от тільки в поспіху не здужав поцілити простісінько в серце.

— Це ти? — глянув я на Ронні.

Той похитав головою.

— Його забив Глобус, — раптом обізвалася Леся.

— Де він? — різко обернувсь я.

— Втік. Прирізав ось цього… — вона кивнула на Околєлова, — … і вшився.

— Прирізав? — здивувась я. — Для чого?

— Його поранило осколками. Мабуть, Глобус не хтів, щоб його допитали.

— Значить, він знав більше, аніж мені здавалося… — замислено сказав я. — От же ж справа мені дісталася: одні промахи!

— Ходім нагору, — діловито сказав Ронні. — Треба обшукати місцевість.

Ми подалися східцями на верхню площадку. Ронні штовхнув двері, й у обличчя вдарив холодний вітер.

Надворі падав сніг. Ми вийшли на подвір'я й побачили, що довкруг чорніє ліс. Це була якась заміська дача. Під будинком стояло троє авто. До воріт тяглися свіжі сліди протекторів.

— Сів на машину й щез! — буркнув я. Тоді сплюнув і став спускатися в підвал.

— Ловити його марно? — поспитався Ронні.

— Та певна річ! Він вже знаєш де! От же ж не щастить, то не щастить… До речі, як ти мене розшукав?

Ронні стенув плечима.

— Я ж їхав за тобою назирці! От тільки на виїзді з міста мене спинила ваша міліція. Поки перевірили документи, те і се, то ти сховався

1 ... 19 20 21 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Довга ніч над Сунжею, Леонід Григорович Кононович"