Ольга Купріян - Щоденник Лоли

Пізніше.

Приготувала подарунки малим і бабусі: добре, що їх ще можна порадувати всякими смішними брелками та фломастерами для обличчя. Будемо малюватися! Якщо чесно, я й сама це люблю :) Робитиму собі «дорослий» макіяж, а малим — «малявський», фломіками. Бабусі купила термочашку. Таку, що не б’ється. У неї останнім часом почали труситися руки, і дві її чашки вже розбилися. А ще вона вічно забуває випити свій чай, тому він охолоджується, і бабуся його виливає. Потім готує собі новий, і все по колу. Прокляття якесь! Прокляття вічно холодного чаю, жах! Ненавиджу холодний чай!

Наті й Асі подарую нові блиски з тих, що мені прислали потестити. Ці кольори в мене вже є, треба попросити щось новеньке прислати. До речі, можна зняти, як дівчата їх тестять, — і буде новий пост у блозі! Два в одному!

Не можу придумати, що подарувати Паші. Часом мені здається, що для дівчат у світі існує мільярд подарунків, а для хлопців… Не дарувати ж йому шкарпетки чи пінку для гоління, ну!

Запишу тут варіанти подарунків, ще є два дні, щоб вибрати:

1. ліхтарик;

2. нові кеди (тю, взимку?!!);

3. такі рукавиці, щоб можна було набирати повідомлення на морозі;

4. прикольний значок на рюкзак, піни тепер у моді;

5. прикольна футболка з принтом;

6. настільна гра;

7. книжка?!!!

Перед сном.

Взагалі-то це несправедливо, що я всім готую подарунки на Миколая. Собі я теж сама щось покладу під подушку, бо ж малі питатимуть, що мені Миколай приніс… А бабуся всім, як завжди, покладе цукерки шоколадні… І мандаринки…

Бісить, що я завжди, ЗАВЖДИ мушу бути старшою. Усіх втішати, ніколи не скаржитися, ніколи не плакати. «Ти ж старша», — любить повторювати бабуся. Тільки мама так ніколи не казала. Я завжди могла прийти до мами й посидіти в неї на ручках, навіть тоді, коли виросла. Часом я забуваюся й приходжу до бабусі, коли мені сумно. Але бабуся не здогадується, чого мені потрібно. А сама я соромлюся попросити… я ж старша...

Пишу вже пізно ввечері, бо це не день, а… атракціон якийсь! Як зранку закрутилося, так оце тільки зараз можу видихнути. Малі не могли ніяк вкластися зі своїми фломіками — оце ми надурілися! Але на майбутнє: подарунки треба дарувати все-таки після садочка, бо всі мусили нести все своє з собою, а-а-а!

Подарували мені малюнки — такі хороші!

А бабуся подарувала колготи! Хоч вони мені великуваті… е-е-е, я їх можу під пахвами зав’язувати! :) Все одно приємно! Іще вона, мабуть, вигребла в мене з шухляд старі обгортки від шоколадних батончиків, бо подарувала таких самих штук п’ять!

З Пашею вийшло кумедно. Вирішила подарувати йому і рукавиці, і значок на рюкзак. Пін дуже крутий, я б сама носила! Але не покладеш же Паші його під подушку! Тому я зранку підкинула пакунок йому в рюкзак, але забула підписати! А Паша вирішив, що то йому Тоха подарував! Іще такий радий був :) Ну, мені, звісно, приємно, що Паша зрадів, але ж хотілося б, щоб здогадався, хто подарував. Тому я планувала мовчати до самого вечора. Бачила, що Паша почав був ображатися, що я йому нічого не дарую. Кумедний такий :) Дувся два уроки!

Паша, до речі, подарував мені… та-дам! — рукавички для смартфона!!! Оце я насміялася, коли їх розгорнула. Мусила зізнатися, чий подарунок Паша зранку знайшов у наплічнику. Тоді ми насміялися вдвох, а потім Паша мене поцілував і сказав, що дуже, ДУЖЕ мене любить.

Ната й Ася аж пищали від помад. Відразу їх «потестили», а я таємно зняла їх на смартфон. Вийшло круто! Сьогодні ввечері запощу відос, оце дівчата здивуються! Вони на відео дуже кумедні: спершу випробували свої блиски, потім обмінялися. Наті її блиск сподобався, Ася хотіла з нею помінятися, але Ната не погодилася. Ася трохи надулася, але не дуже. Я мало не луснула, коли знімала їх!

А потім був «Таємний Санта». Це все Ната придумала. Така гра, коли всі обмінюються подарунками, але ти не знаєш, хто тобі дарує. На щастя, мені випав «нормальний» підопічний — Гера. Хоч він і ботан, але я з ним дружу, особливо перед і під час контрольних, хе-хе. Подарувала йому коробку зожних протеїнових батончиків (не знаю, чи Гера за здоровий спосіб життя, але хай буде), але обгорнула їх як томище ГДЗ :)))) Ще вклала туди кльовий блокнот, думаю, вийшло прикольно. У нього було таке обличчя, коли він побачив обкладинку «ГДЗ» — вмерти можна! Гера і «готові домашні завдання»! Гера, який за гроші може написати реферат чи — за великі гроші! — зробити домашку для одинадцятикласників. Гера — чемпіон усіх олімпіад і ГДЗ!!! Шкода, я не зняла це на відео — була б тисяча лайків, не менше.

А тепер найцікавіше. Хтось подарував мені «Пандору». Хотіла спитати в Нати, хто мій Таємний Санта, щоб подякувати, але Ната сказала, що він просив не видавати. «Ага! Він!» — я її зловила на слові, але Ната нічого не відказала, тільки таємниче всміхнулася. І як мені це розуміти?

Це точно не Паша. Бо: а) в нього немає стільки грошей; б) не певна, що він у курсі про «Пандору»; в) він був Таємним Сантою для Христі (от же ж щастить лузеркам!).

Не придумала поки що, як бути з намистиною. Це найдорожчий подарунок у класі. На мене всі так витріщалися! Але що — маю право! Це мій подарунок! Я стала посеред класу, підняла вгору «Пандору» й спитала, хто мій Таємний Санта. Усі поржали й ніхто не зізнався. Хоч майже всі розкрилися. Тоді я голосно подякувала «йому», а Паша надувся. Оце мені ще ревнощів бракувало! А сам Христі он яку кльову іграшку на ялинку знайшов! Уміє ж дарувати! Хоча я б на його місці подарувала — з натяком — який-небудь гель для душу, шампунь і мило. Мабуть, у неї вдома такого й немає!

Тепер треба ще на браслет від «Пандори» зібрати, і буде повний комплект. Зробила пост у блозі — у коменти привалило стільки ідей кльових подарунків. Цікаво, Паша додумається почитати й підготувати собі список на мій день народження? Чи хоча б на День святого Валентина? Чи на Новий рік?

І все-таки цікаво, чи відкриється мій Таємний Санта? Може, «він» не