Василь Миколайович Шкляр - Чорне Сонце

Заслужив я в пана лебедя за літо.

А Карлуша пиво глушить —

У-у-уманське пиво!

І живе він у вольєрі

Вільно й щасливо.

Андрій Штепа насторожено дослухається до цієї пісеньки, він ще не знає, як на неї реагувати – чи немає тут якогось лукавого умислу? – та зрештою, коли ми доспівуємо останній куплет, він вигукує:

– Я теж, як прокинуся часом уночі, то в голову лізуть і пісні, й вірші, і музика, й філософія, а продеру вранці очі – де воно й ділося! Не згадаю нічого.

Тут його можна зрозуміти. Я теж, буває, ночами філософствую. Бачу, як ми повертаємося з війни живі-здорові. Так, зараз ми готові до всього, та врешті-решт повертаємося додому живі з перемогою. Гризло стає міністром оборони, тут без питань. Єгеря ми кидаємо на СБУ. Сіроманець хай і далі працює в Києві на будові, тому ми його наставляємо міністром будівництва і промисловості. Отак нехай і працює, брехун такий, на тому будівництві до пенсії, і навіть довше, якщо, звичайно, не скурвиться.

Солдата поставимо на Міністерство молоді та спорту. Солдат – боксер, накачаний, він однією лівою розкидає всіх цих Савлохів і Тадеїв, як розкидав на Майдані тітушок. Щоправда, Солдат патологічно інтелігентний. Його можна було б кинути і на Міносвіти, але Солдатові незручно буде виходити до школярів чи студентів з наколеними на руках сваргами, зміст яких не всі розуміють. Тому оголювати тили Міністерства молоді та спорту не будемо.

Так, тепер Єрмолай. Єрмолая поставимо на Міністерство транспорту. Якщо зламається якийсь локомотив, він, бугай, сам дотягне поїзда до місця призначення. А коли залізничні колії доведеться звужувати до європейських стандартів, тут також можна буде добре зекономити – Єрмолай сам позсуває рейки до потрібної відстані, і не буде мороки з бюджетними коштами, відкатами, терміном здачі об’єктів. Класно буде! Вважай, залізниця в Європу уже готова!

Собі я беру найскромніше для українців Міністерство культури. Не знаю, чи швидко вдасться підняти народ з цієї найглибшої ями – у смислі культури, – але знаю точно, що корупції чи якогось кумівства в моєму відомстві не буде. Ну, може, дам звання Народного артиста Григорію Олександровичу Чекаленку, він того заслуговує, а так – ні. Навіть Ангел і далі викладатиме фортепіано в музичній школі і більше нікуди не рипатиметься. Кращої роботи для жінки не існує.

Класно буде! Голова СБУ Єгер так само їздитиме на роботу на «козі». Всілякі колекціонери та філантропи пропонуватимуть йому обміняти «козу» на «майбах» чи «порше», а Єгер покаже їм півруки аж по лікоть.

У нас не буде ніяких великих дач, ніяких угідь та мисливських будиночків. Навіть Єгер полюватиме лише на кротів, що причаїлися в його відомстві. А так – ні. Одного разу, коли ми стояли на віддаленому блокпості, не на гнізді, то там у полі побачили зайця. Сірий біг, біг, а потім метрів за сто від нас зупинився. Став стовпчиком і стоїть. Єгер поглянув на нього через оптичний приціл, каже: зайчатини хочеться. Бачу, палець його вібрує на спусковій «собачці». Не вистрілив. Хоч у нас тоді животи до спин поприлипали – так сутужно було з харчами. А він, окаянний, не вистрілив. Може, тому, що через оптику бачив зайчиська, а нам із Сіроманцем – стовпчик та й годі.

Для Маестро навіть не знаю, що придумати. Він, швидше за все, поїде на іншу війну. На його вік ще вистачить війн. Я б його поставив на МВС, але для цієї посади в Маестро надто багато смутку в очах. Він буде приїздити до нас у гості. Ми взагалі іноді ходитимемо один до одного в гості, бо дуже скучатимемо. Ми будемо задихатися у своїх квартирах і згадуватимемо, як нам добре було у тісних бліндажах і коморах, облаштованих під касарні, де ми зігрівали одне одного своїми тілами і диханням.

Ми не забудемо і своїх благодійників-волонтерів. Андрія Штепу я бачу на посаді міністра економіки та фінансів. Він за секунду вирахував, скільки це буде гривень із трьохсот рублів. Він чітко відраховує п’ятдесят відсотків зі свого прибутку, щоб поділитися з нами. Якби так робили всі міністри, депутати, олігархи, війна б давно закінчилася. До того ж у Штепи є дуже чіткий і прозорий план повернення людям двох третин грошей, які у них вкрали серед білого дня. Андрій, крім усього, непогано знає фізику, особливо закон збереження матерії: якщо ти маєш у кишені чи десь у загашнику (банку) три гривні, а потім в одну мить дві з них вивітрюються, то ці гроші не полетіли в небо до бозі, а перекочували в чиїсь липкі руки. Тобто хтось безсоромно заліз у твою кишеню. Тому, прийшовши до влади, Андрій посадить за круглий стіл переговорів усіх причетних до фінансових афер крутіїв та крутійок і накаже їм покласти руки, які не крали, на стіл. Андрій стоятиме із сокирою. Для такого врочистого моменту він навіть зодягне червоний жупан і червоні шаровари. Якщо хтось брехатиме і тут – йому ті руки відрубають (Штепа, звичайно, не варвар, він європеєць, але ж треба якось налякати хапуг, щоб зізналися, де вони заховали дві третини наших грошей). Потім він усім нагадає, що навіть татаро-монгольське іго забирало в людей на Русі лише десятину, але щоб отак відразу дві третини на голому місці – ні, на таке не відважувалися ні Чингісхан, ні Батий, ні Кара-огли.

Штепа знає, що засідання цього круглого столу показують наживо всі телеканали, тому ретельно добирає слова, щоб не вирвалася якась херня.

– Панове-товариші чи, ска’им так, уже громадяни, – звертається він до фінансових крутіїв та крутійок. – Розпочинаємо, ска’им так, те, чого вже давно жде не діждеться наш багатостраждальний народ. Ви поняли, да? Розпочинаємо жорстку люстрацію! – каже Штепа і попльовує на замашне топорище. – Люстрацію, яка не закінчується звільненням з посади. Підніміть руку, хто з вас знає закон збереження матерії?

Не піднялася жодна рука.

– Ну що ж, – веде далі Штепа. – Ми не варвари, ніхто вам, ска’им так, не пускатиме кулю в лоб, кожен із вас матиме змогу до кінця життя сидячи на нарах вивчати фізику, арифметику, букваря… На зубок! І запам’ятайте, бля… – у Штепи ледве не вирвалося зайве слівце, він пересмикнув плечем, незадоволено глипнув на телекамери і виправився: – І запам’ятайте, бля… бляшані орденоносці… Один раз на п’ять років я особисто перевірятиму ваші знання… Частіше я не зможу заходити в тісні камери, бо в мене клаустрофобія і подагра. Підручники для початкових класів ми вам видамо! Фізику, звичайно,