Василь Миколайович Шкляр - Чорне Сонце

А все ж починалося хоч куди! Вілена Покотила врочисто під оплески запросили до президії, відразу надали слово, і він сягнисто ступив на трибуну, жадібно, а проте невимушено ковтнув зі склянки мінеральної і, дивлячись десь понад залу, дивлячись у лише йому видиму далечінь, прорік:

– Кролівництво – галузь тваринництва, що займається розведенням кролів для одержання дієтичного м’яса, хутрових шкурок, пуху тощо. Чисельність кролів на Україні становить 11 мільйонів 600 тисяч голів.

Вілен Покотило дедалі вище здіймався у небеса і не помітив, як ошелешено дивилися на нього члени президії.

– Дуже приємно, що неабияке місце в цій галузі належить вашій Житомирській області. Дорогі овручани…

І тут уже сторопіла не лише президія, а й ті, хто сидів у залі, засовались, зарипіли стільцями, загомоніли, – і не тому, що конференція була присвячена не кролівництву, а через те, що Вілен Покотило говорив не про їхній район, не про їхню область і навіть не про їхню республіку. Виявилось, що Вілен Покотило опинився не в О-чі, а в Лельковичах, у Білорусі. Він справді потрапив таки до райцентру, де проводилася конференція, тільки, на жаль, не та і не там, де мусив виступити інструктор відділу учнівської молоді ЦК комсомолу Вілен Покотило.

То було таке натхнення, що навіть коли на трибуну поклали записку, Вілен недбало запхав її до кишені і не зміг викинути зі своєї пісні ані словечка:

– Жодна галузь тваринництва не має таких переваг як кролівництво, і якщо ми зосередимо всі зусилля…

Лише після того, як хтось із президії підійшов до трибуни, Вілен Покотило спинився, але ще довго не міг допетрати, що від нього хочуть, він навіть знов потягнувся до склянки і допив мінеральну до дна, а потім поволі– поволі, так якби ота водичка просочувалася крізь твердь, до нього по краплині стало доходити, спершу по краплині, а далі гунуло на голову як з відра, і Вілен подумав, що він збожеволів. То було на в’язах дві голови, а тепер нема жодної… жодної… жодної. Сама порожнеча. Морок. Ніч. Сліпота. Безголов’я.

Він і до Києва приїхав у тому тумані (а звістка про Віленів виступ у Білорусі, звичайно ж, випередила його, людям таке тільки дай), і коли сам Перший зацікавився Віленовою персоною і викликав його на килим, то Покотило нічого не зміг пояснити до пуття. Щось мимрив, белькотів, затинався, ну геть тобі чоловікові одібрало мову.

І тоді Перший не витримав:

– Вон! – закричав він. – Вон с апарата!

– За что? – раптом заговорив Покотило. – Да я же… Да я же работал как лошадь!

– Вот і пайдьош работать с лошадьмі. Там тєбє мєсто.

– А что жє я с німі буду дєлать? – цілком серйозно спитав Покотило. – Я ж нє умєю, я занімался кроліко…

– Что дєлать? Будєш ім яйца размінать!

* * *

Зізнаюся, я не був свідком цієї розмови, і десь, може, й сам не вірив сповна, що саме так було все насправді, та одного разу потрапив на ВДНГ, і щось занесло мене у павільйон тваринництва. Ось так, зовсім випадково, я і побачив там Вілена Покотила, але він, угледівши мене, швиденько щез у темній проймі службового ходу.

А коні у павільйоні тваринництва, треба сказати, були чудові. Ну просто чудо – не жеребці.

1990 р.

Примечания

1

Кабачки – так на своєму жаргоні бійці називають стрільна до гранатомета.

2

«Горка» – різновид військового однострою російського виробництва.

3

Давня слов’янська назва Азовського моря.

4

«Розгрузка» – військовий жилет з кишенями для магазинів, гранат, аптечки тощо.

5

Дискотекою бійці називають активні бойові дії.

6

Хрон – хронічний алкоголік.

7

Від АГС – станковий автоматичний гранатомет.

8

Узо – грецька анісова горілка.

9

Йдеться про «Енеїду» Івана Котляревського.