Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Розділ 17. Вогонь минулого

Вечір опустився на ліс, і все навколо стало туманним і спокійним. Лише вогонь, що горів перед ними, освітлював їхні обличчя, створюючи м’яке, жовтувате світло. Сильва сидів поруч, втупившись у полум'я, його обличчя було серйозне і зосереджене, ніби він розмірковував про щось важливе. Але Ноель помітив, що на відміну від їхнього ранку, коли Сильва здавався більш розслабленим і навіть злегка веселим, зараз він виглядав... іншим.

— "Що сталося?" — запитав Ноель, обережно дивлячись на нього, намагаючись зрозуміти, що змінилося.

Сильва не відповів одразу. Він сидів, похмуро дивлячись на полум'я, і його погляд став ще більш далекоглядним. А потім, здається, зрозумів, що йому не варто тримати це в собі.

— "Те чудовисько, яке ти сьогодні злякав, карапуз..." — почав він, його голос звучав холодно і беземоційно. — "Його прислав Кастельг."

Ноель миттєво відвів погляд від вогнища і подивився на Сильву, відчуваючи, як серце відразу забилося швидше.

— "Що?!" — вигукнув він, намагаючись зрозуміти, про що йдеться. — "Ти хочеш сказати, що це чудовисько, яке ми тільки що бачили... працює на Кастельга?"

Сильва лише кивнув. В його очах не було ані страху, ані гніву, тільки нейтральна серйозність, яка давала зрозуміти, що це далеко не вперше, коли він стикається з такими ситуаціями.

— "Кастельг... Він не просто маг. Він був моїм союзником. І потім..." — він зупинився на мить, ніби вагаючись, чи варто йому розповідати більше.

Ноель сидів, не знаючи, як реагувати. Все те, що Сильва казав, здалося йому дивним, навіть страшним. Він починав розуміти, що ця подорож з Сильвою — це не просто низка випадкових пригод. Тут було щось більше, щось темне, що пов'язувало його з ворогами, яких він ще не міг собі уявити.

— "Що ти маєш на увазі?" — запитав він, майже шепочучи. — "Ви працювали разом?"

Сильва подивився на нього, і в його погляді знову промайнуло те, що Ноель почав називати „слабким вогником болю“. Він мовчав кілька секунд, і в кінці кінців, зітхнув, немов прийняв рішення розповісти все.

— "Я був кандидатом на місце власника башти... Той самий Кастельг вважав мене справжнім супротивником. І так, він вирішив використовувати мене для своїх цілей." — Сильва зробив паузу, ніби готуючися до того, щоб розкрити більше деталей.

Ноель слухав, намагаючись зв'язати все це з тим, що він вже дізнався про Сильву. І хоча його серце билося трохи швидше, він не відводив погляду від Сильви.

— "Я знав, що він має свої плани щодо мене," — продовжив Сильва, його голос знову став глухим, наче він намагається приховати біль від спогадів. — "Але коли я відмовився, він запечатав мене в Шкатулці Вічності. Це був його спосіб позбутися від мене."

Ноель не міг повірити своїм вухам. Він сидів і слухав, поки ці слова доходили до нього, і все навколо почало здаватися дуже чужим і страшним.

— "Запечатав тебе?" — прошепотів він. — "Що це означає? Як це все сталося?"

Сильва глянув на нього, і в його очах промайнуло щось важливе, що було приховане в тіні.

— "Це означало, що я став безпорадним, малий. Я не міг використовувати свою магію, не міг бути собою. Але знаєш, що найгірше? Я був не просто запечатаний. Я був забутий, залишений на довгі роки." — він знову зітхнув, і його плечі трохи опустилися. — "Тільки коли я втік, я зрозумів, що Кастельг все це зробив навмисно. Він мене використовував, щоб уникнути конкуренції."

Ноель відчув, як його серце стискається. Виявляється, він був лише частиною великого і жорстокого плану, в який Сильва потрапив через свої власні амбіції. Він бачив в очах Сильви біль, яку той намагався приховати. І тепер цей біль знову розгортався перед ним.

— "Тобто Кастельг... це твій ворог?" — запитав Ноель, хоча вже здогадувався про відповідь.

Сильва кивнув, його обличчя стало ще більш похмурим.

— "Він не просто ворог. Він частина мого минулого, якого я не можу залишити позаду. І коли він посилає монстрів, щоб знищити нас, я розумію, що він знову хоче знищити мене."

Вогонь розсипався на деревах, і темрява навколо ставала ще глибшою. Ноель сидів, не знаючи, що відповісти. Всі ці таємниці, що відкрилися, змусили його відчути себе ще більш заплутаним. Сильва був не просто наставником, а людиною, чий біль і конфлікти перетиналися з його власною долею.

— "І що тепер?" — запитав Ноель, дивлячись на Сильву.

Сильва посміхнувся, але ця усмішка була не від щастя, а від розуміння того, що все йде до нової боротьби.

— "Тепер, карапуз, ми повинні пройти через це разом. Але знай: Кастельг не здається так легко."

Тієї ночі, сидячи біля вогнища, Ноель важко обмірковував усе, що дізнався. Спогади про Сильву і його зв'язок з Кастельгом не давали йому спокою. Він не міг уявити, як це — бути частиною такої жорстокої гри, де твоє власне життя і сила використовуються як частина чужого плану.

Сильва сидів біля вогнища, мовчки, спостерігаючи за палаючими вуглинками, його обличчя було непрозорим, а погляд заглиблений у темряву, що обгортала ліс. Він не намагався нічого пояснити, і це ще більше хвилювало Ноеля. Він відчував, що Сильва не хоче тягнути його в цей світ, але тепер вже не міг зупинитися.

— "Як ти це витримав?" — запитав Ноель, і його голос прозвучав тихо, майже пошепки.

Сильва повільно повернув голову і подивився на нього, його очі не виражали емоцій.

— "Якщо б я відповів тобі, ти б не повірив." — його голос був спокійним, але в ньому була якась тінь, яку було важко розібрати.

Ноель замовк, намагаючись зрозуміти, що це означає. Він не міг уявити, через що довелося пройти Сильві. Це був не просто навчальний процес, не просто магічні вправи чи пригоди. Це було випробування на виживання, і тепер він був залучений у нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍