Йо Томас - Кров. Діти ночі, Йо Томас

На кухні запахло смаженою цибулею і тушкованим м’ясом — Віктор поставив каструлю на плиту.
— Перед тим, як вирушати, треба поїсти, — кинув він. — І поговорити.

Всі зібрались за дерев’яним столом. Вогонь у каміні відкидав тіні, що ніби ворушились.
— Ми не знаємо, що чекає по той бік води, — мовила Гражина. — Але тепер у нас є інструменти. І знання.
— І борг, — додала Белла. — Те, що вийшло в цей світ — не просто істоти. Це щось, що хоче жити після нас.
— Але ми йдемо на полювання. Не на самогубство, — додав Володимир, тихо, але твердо.

Тиша. Тиша перед бурею.
Завтра — вони увійдуть у Гамарню. І, можливо, не всі вийдуть назад. Але сьогодні — ніч належить їм. І їхній зброї.