Дроянда - Містичний табір для обраних, Дроянда

Напруження ще не покинуло їх, але втома брала своє. Лео першим порушив тишу:

— Думаю, нам потрібно відпочити. Завтра новий день, а сил майже не залишилося.

Домініка кивнула, проводячи рукою по обличчю. Вона виглядала виснаженою, як і всі інші.

— Розходимося по кімнатах, — сказав Алім, оглядаючи кожного. — Нам треба хоча б кілька годин спокою.

Амір скептично хмикнув:

— Якщо цей табір взагалі дозволяє комусь відпочивати...

— Дозволяє чи ні, але без сну ми далеко не підемо, — твердо відповів Лео.

Кімнати були розкидані по різних частинах будівлі, що змушувало їх залишати один одного в темних коридорах.

— Будьте обережні, — сказала Домініка, зупинившись біля своєї двері.

— Якщо що, кричіть, — додав Алім, обмінюючись поглядом з Аміром.

Амір кивнув, але його обличчя лишалося напруженим. Його дратувало, що Алім постійно намагається керувати всім.

— Спокійної ночі... якщо вона взагалі буде спокійною, — пробурмотів Лео, заходячи у свою кімнату.

Двері зачинилися. Тиша запала в темних коридорах. Але навіть у своїх кімнатах вони не почувалися в безпеці.

Бо в тіні щось стежило за ними.

Тіні— це щось більше, ніж просто створіння темряви. Вони завжди були тут, ще до того, як з’явився табір. Вони рухаються непомітно, шепочуть у вухо, сіють сумніви та страх.

Дехто каже, що Тіні— це душі тих, хто не зміг зробити правильний вибір. Інші вірять, що це частина самого табору, його свідомість, що спостерігає за учасниками та перевіряє їхню волю.

Але одне було точно: Тіні не просто спостерігають. Вони чекають. І коли настає момент— вони роблять свій хід.