Любава Олійник - Рея. Та, що дає НадІю, Любава Олійник

Ми йшли в тихому мовчанні, наче дві тіні, кожен занурений у глибини своїх роздумів, і тиша між нами була наповнена невидимою напругою, немов натягнута струна.

Мені ж, як мудрій весталці, що не звикла до безладу, потрібно було добре обдумати майбутню розмову з чоловіком, і розкласти все по поличках, немов досвідчений архітектор. Жінка має бути м’якою, як весняний дощ, та мудрою, як нічна сова, але при цьому послідовною і логічною, як математична формула. Я повинна довести Геракліду, що я варта його довіри до себе і поваги, наче скарб, який він не бачив. Я була впевнена, що ми порозуміємося, немов двоє мандрівників, що зустрілися на перехресті, і в подальшому згадуватимемо ці дрібні непорозуміння з посмішкою, і сміятимемось над старими жартами, наче над дитячими витівками.