Кілі Каель - Принади життя чорної відьми, Кілі Каель

- Я дуже рада за вас із чоловіком. Обов'язково передам їй гроші та теплі слова. Певна, їй буде приємно.

- Дякую. Але є ще дещо… точніше, дехто, кому потрібна схожа… допомога.

- Що саме потрібно? І кому?

- Чесно кажучи, охочих уже кілька. І всі хочуть особистої зустрічі. Ділитись потаємним складно.

І діставши з рукава складений аркуш паперу, простягла Калісті.

- Ось. Це список леді, які б хотіли з нею поспілкуватися.

- Добре. Я передам список. Думаю, найближчим часом вона зв'яжеться із ними. Але, баронеса, про нашу розмову та мою участь знати не повинні.

- Я мовчатиму, обіцяю. Дякую тобі Хлоя, - щиро посміхнулася Лесан Марсі і, попрощавшись, пішла.

 Сидячи в кріслі та мружачись, Каліста переглядала отриманий список клієнтів. Шість дамочок із вищого світу тепер чекали на візит чорної відьми. Все-таки не дарма вона влаштовувала ті вистави. Жінки іноді такі жінки. Але, не варто забувати про безпеку.

- Ти чув? – кивнула Ворону, поклавши надушений парфумами аркуш паперу на стіл.

- Так.

- Перевір останню. Якщо є хоч натяк на магію, стеження або присутність варти, негайно повертайся.

Махнувши рукою, Каліста перетворила ворона на маленьку сіру пташку і відчинила вікно. Обережність зайвої не буває, так відьмі було спокійніше.

А поки Ворон оглядав маєток, який Каліста планувала відвідати вночі, відьма відкрила мішечок із монетами та приємно здивувалася. Баронеса була щедра, відваживши вдвічі більше за оговорену ціну, але відьма гроші прийняла, і оком не моргнув. Зрештою, за близнюків двадцять золотих – гідна плата.