Марк Лівін - Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін

CharOverride-1" xml:lang="ru-RU">Пам’ятаю, під час навчання в інституті мені стало цікаво в цьому розібратися. Я запитав дідуся, чому треба доїдати. Він сказав: «Ільчику, ми з бабусею — діти війни. Це звичка. Ти не розумієш, як це, коли одна ріпа на п’ятьох на тиждень!».

З одного боку, у мене сльози навернулися від жалю, а з другого — я відчув жах, зрозумівши, як патерни поведінки передаються від людини до людини навіть тоді, коли умови змінюються. Навколо вже було багато їжі, але мій дідусь все одно залишався частиною того жаху. Чи можу я звинуватити дідуся, якого безмежно люблю, у тому, що його досвід мимоволі став і моїм?

Імовірно, ви не замислювалися, проте наше життя — лінійне. Ми розпочинаємо рух у точці А й рухаємося далі, маючи за основу те, що пізнали в ній. Увесь досвід починає записуватися на внутрішній жорсткий диск, за деякими даними1, ще в утробі матері. Виходить, сучасне покоління українців носить на власних «вінчестерах» моделі поведінки тих складних часів, які могли навіть і не застати.

Лише два покоління тому на нашій території панував авторитаризм, кон’юнктура правильної поведінки (вступ до партії, піонерів і тому подібне), не було приватної власнос­ті, люди не мали доступу до психологічної допомоги й підтримки. Навіть більше, люди боялися спеціалістів, що працюють із психологією, адже олії у вогонь доливала каральна психіатрія2, від якої постраждали тисячі людей.

Найбільш незручних система утримувала у спеціальних клініках. Один з таких прикладів наводить письменник Олександр Михед у книжці «Я змішаю твою кров із вугіллям»3. Гірничого інженера Олексія Нікітіна багато років утримували у психіатричних лікарнях радянської України за те, що він намагався організувати рух захисту прав гірників. Слова, що стали назвою книжки, Нікітіну нібито в 1980 році сказав секретар Донецького обкому партії Володимир Дегтярьов.

Ще один яскравий спогад про це — мем з радянського фільму «Іван Васильович змінює професію»: «І мене вилікуємо. І тебе вилікуємо». Це могло би бути смішно, якби не було страшно та правдиво.

Ми виросли в культурі відчуження й досвіду «тримати емоції при собі». Тому нинішній запит на якісну підтримку, психологічне просвітництво та психотерапію здається таким логічним і необхідним. Це природне оздоровлення наступних поколінь. Вкупі зі зворотним зв’язком воно надихає нас далі виконувати місію, яку ми прописали на самому старті — через психологічну едукацію підтримувати людей і давати матеріал, що допомагатиме їм краще розуміти себе.

Психологія — то не завжди про складні терміни й наукові ідеї (їх можна залишити академічній спільноті). Це про розуміння себе й людей, уміння ефективно спілкуватися й будувати чесні та щирі взаємини.

Андрій Шевченко — легендарний футболіст і головний тренер збірної України з футболу — в одному інтерв’ю сказав, що в роботі тренера йому найбільше допомогло саме вивчення психології. Завдяки отриманим знанням він навчився знаходити індивідуальний підхід до футболістів. Саме тому наша форма — це прості слова. Як виявилося, писати складно значно простіше, ніж писати просто. Сподіваємося, нам це вдалося.

Приємного читання.

1 Weinhold Barry K., Weinhold Janae B. Developmental Trauma: The Game Changer in the Mental Health Profession (Kindle Edition) // CICRCL Press, 2015.

2 Подрабінек О. П. Каральна медицина / за ред. Л. Алексєєвої. «Білий» і «Чорний» списки відред. і доп. О. Штейн. Нью-Йорк : Хроніка, 1979.

3 Михед Олександр. Я змішаю твою кров із вугіллям. Як зрозуміти український Схід. К. : Наш Формат, 2020. С. 9–11.

Як читати цю книжку

Як вам зручно. Її зроблено у формі альманаху. Хочете — читайте послідовно. Якщо ні — беріться вибірково за те, що хвилює. Майже кожен розділ, крім першого й останнього, має чотири складники. Теорію, що написана простими словами. Історію авторів, як вони познайомилися із цим почуттям. Міську тему, в якій емоція трапляється часто (написана у формі діалогу). Практичну частину — вправи для індивідуальної роботи. Можливо, у процесі читання вас осяюватиме, ви впізнаватимете себе в ситуаціях, пригадуватимете щось. Тому радимо тримати напохваті нотатник чи телефон, у якому можна зафіксувати міркування. Імовірно, цю книжку ефективніше читати паралельно з персональною психотерапією та обговоренням у колі однодумців.

Дисклеймер

Ми не ставили за мету написати наукову роботу з усіма можливими джерелами й поглядами. Кожна емоція в цьому тексті заслуговує на окрему книжку.

Наше завдання — популяризувати культуру ментального здоров’я та інтересу до почуттів. Подальша глибина вивчення теми — ваша самостійна робота.