Влада Клімова - Скажи, що любиш, Влада Клімова

Аліса й сама тихенько милувалась красивим чоловіком і посміхалась. Їй було зараз так затишно, наче вони знайомі все життя, тільки довго не бачились. А ця зустріч – неймовірний зв’язок між минулим і майбутнім.

– Чим же життя Вас так здивувало? – запитала вона та страшенно хотіла почути щиру відповідь, яку він точно оберігав у собі. І зізнання не забарилось:

– Вами, Алісо. Вами! Я взагалі не повинен був потрапити тоді до ресторану, але друзі дістали. А потім побачив Вас та страшенно зрадів неочікуваному дарункові долі. Ну, а коли вже танцювали й відчували поєднання світів, гріх було опиратися. Так хотілося, щоб музика звучала вічно. І ось Ви знову поряд, а я і нині не знаю як зупинити час, бо не хочу розлучатись.

Його відповідь виявилась аж занадто щирою! Це було набагато більшим, ніж вона хотіла почути. Адже своїм казковим голосом він озвучив саме її думки. Дівчина низько опустила голову, щоб сховати палке личко, а всередині розривалось неймовірне бажання: доторкнутись до нього. Та не встигла Аліса прийти до тями, як чарівний співрозмовник лагідно обійняв обома руками її рученьку на столі й від такої несподіванки дівчина мало не скрикнула. Звідки він знав: чого вона хоче? Як вгадував її таємничі бажання?

Наче під гіпнозом, Аліса блаженно танула поглядом в його прекрасних, трохи потемнілих очах. В цю мить вони вперше мовчали про таке, чого не можна обговорювати на другій зустрічі та й взагалі не можна говорити, а просто відчувати й тихо божеволіти від солодких почуттів... Дівчина намагалась поводитися нормально, але серце зрадливо виривалось із грудей, а дихання знову прискорилось. Вона бачила як у чоловіка на скроні пульсує вена і розуміла, що обоє зайшли неприпустимо далеко, як для невинної випадкової зустрічі.

Дуже неохоче юна красуня звільнилася з його сильних рук і, чомусь, прошепотіла:

– Може ми вже підемо?

– Так, якщо хочеш. Прошу: перейдімо на «ти»? Бо ми ж тепер добрі друзі, – лагідно попросив Вадим.

– Давай, – згодилася вона і знову відчувала, як приємно підкорятися йому.

– Вибач, я не стримався. Ти така гарна, коли хвилюєшся, – виправдовувався чоловік, допомагаючи одягтись.

Від його уваги віяло теплом і цього разу смілива кокетка мріяла, щоб він обійняв. Не встигла Аліса навіть здригнутись, як телепат обережно застебнув ґудзик на її пальто. Потім накинув куртку собі на плечі й тихо промовив:

– Не бійся мене, бо я сам себе зараз боюсь. Розумію, що нахабнію, а опиратись не можу.

– Я це переживу... – тихенько посміхнулась Аліса.

– Дякую, – щиро зітхнув чоловік.

Вони пішли до «сіренької конячки». На вулиці вже зовсім стемніло, тільки яскраві ліхтарі на площі сяяли й сліпили. Вадим посадив свою гостю в салон, знайшов тиху музику, а потім взяв її рученьку і став тихо пестити шовковими вустами. Тепер Аліса не забирала руки. Їй було так солодко відчувати як ніжні вуста торкаються шкіри, що бідолашна просто мліла від бажання дізнатись: як же він цілує «не руку»? А чарівний чоловік, наче знову почувши її думки, наблизився і ледве доторкнувся пухких дівочих губ. Він був неймовірно лагідним і неквапливим. Трохи відсторонився, заглянув у її збуджені очі та вдруге легенько спробував покірні вуста. Від його ніжності й повільної жаги Аліса мимоволі затремтіла й прикрила повіки. Їй було навіть страшно подумати, що з таким чоловіком можна відчути в ліжку…

– Ні, це буде не сьогодні, – наче крізь сон почула вона.

– Як ти знаєш, про що я думаю? – благала відповісти.

– Не ти. Це я думаю про таке, у що розум відмовляється вірити. Чому ти не приходила так довго? Я шукав і майже зневірився...

– Поцілуй мене по-справжньому, – безсоромно попросила вона і не розуміла: як сказала це вголос.

– Ні! Я боюся, що не зможу зупинитись. А тут це неможливо, – легенько провів Вадим долонею навколо її личка і доповнив: – Яка ж ти прекрасна! Все життя я хотів відчути свого янгола й ось ти поряд... Куди тебе відвезти?

– Я не хочу бути янголом, просто жінкою, – образилась Аліса.

– Прости мене за сьогодні. Обіцяю: ти будеш для мене всім. Тільки пізніше.

– Але вже й так одинадцята? – ще намагалась жартувати вона.

– Саме тому я відвезу тебе додому.

Він підвіз її до вказаного будинку та знову лагідно поцілував руку:

– Дякую за вечір. Дякую за те, що ти є. Не ображайся і повір: я тебе вже нікуди не відпущу. Ні за що в світі...

Спати Аліса не могла. До ранку крутилася в постелі й згадувала чарівний голос, прекрасні смарагдові очі та ніжні дотики. Здавалось, що він точно спустився з небес, аби звести її з розуму. Вперше в житті в ній вирували такі нав’язливі фантазії, що все тіло палало, наче в пропасниці.

Вранці дівчина була впевнена, що вони дуже скоро побачаться. Але пройшло два довгих дні, та спокусливий телепат з оксамитовим поглядом настирливо не хотів з’являтись у житті синьоокої красуні. Кожного дня Аліса одягалась на роботу, як на свято, та пестила за вушками справжніми французькими парфумами зі старої заначки. Вона звичайно могла сама набрати бажаний контакт, але не хотіла. І це була зовсім не гордість, просто після знайомства з Вадимом дівчина відчувала себе особливо покірною і дуже щасливою. Їй страшенно хотілося, щоб він покликав сам, хоч ця тиша все більше нагадувала жорстоку гру на витривалість. Нічого, вона витримає!

Розділ 3. Кохаю до нестями

В нагороду за чекання, на третій день, він раптово подзвонив.

– Вітаю, незнайомко! Вибач, будь ласка, справи відірвали. Літав до Вільнюса. Сьогодні повернувся. Я дуже скучив за твоєю посмішкою. Можна я ввечері під’їду? – заповнив Вадим емоціями ефір, та вона не слухала слів. Аліса заплющила очі й дякувала Богу, що її король-лев повернувся! За його граційність та неквапливість дівчина, з першої миті знайомства, нарекла його в душі саме так.

– Можна, – відповіла одним словом і замовкла.

– Прошу, не ображайся! Я виправлюсь, – цей ніжний баритон просто полонив розум.

Передчуваючи особливий вечір – Аліса все ж відпросилася додому і переодяглась у свій найсексуальніший гарнітур та тихо молилася невідомому диву. Мабуть, щоб не проґавити жаданий скарб, Вадим теж припаркував свою «сіреньку конячку» біля самісінької адміністрації.

Коли дівчина вийшла з дверей, він миттю виліз з авто, але не побіг назустріч. Чоловік стояв, спершись на дах Форда, і замріяно танув оксамитовим поглядом лише на ній, забувши про світ навколо.

– Привіт, банкіре! Ти такий працьовитий. Керівництво, мабуть, в захваті? – грайливо нападала Аліса, а сама віддзеркалювалась в його очах шаленим хвилюванням і вже зараз не могла нормально дихати.

Та й у її кавалера відчувався піднесений настрій, а веселі ямочки просто літали на шовкових щоках:

– Мабуть, що в захваті. Але мені байдуже. Якщо одна красуня мене пробачити не хоче, ото біда!

Він ввічливо посадив її до авто і дістав з заднього сидіння, багряні та пишні, з гострими довгими пелюстками хризантеми й поклав їй до рук. Наче дурман по салону розповсюдився ніжний, її улюблений аромат.

– А чому не троянди? Всіх намагаються спокушати саме ними? – спитала тихо.

– Тому, що ти не любиш троянди. А ці квіти – твоя слабкість, – доторкнувся він уже знайомим жестом до її руки й здавалось, що зсередини чоловіка зараз вирвуться ще два-три щасливих Вадими.

– Я Ланку просто вб’ю! Ну, все що завгодно розпатякає. Що ще я люблю? – загорілись хижими вогниками очі красуні, але тут вона зрозуміла, що бовкнула зайве.

– Може мене? – миттєво відреагував чоловік.

Дівчина сором’язливо опустила голівку, згадавши, що він уміє читати її думки, та Вадим допоміг:

– Вибач, що знову нахабнію. Просто я неймовірно скучив і зараз трохи не в адекваті.

Аліса пригортала до грудей чарівні квіти, насолоджувалась їх ніжними пахощами та мовчки милувалась, як вправно чоловік веде авто. Їхали вони довгенько. Вже перебрались через міст на лівий берег і стали петляти по старій Дарниці. Дивно, але вона не питала: куди вони їдуть, а він не казав. Ця взаємна загадковість переслідувала їх відносини з першої зустрічі й шалено заводила. Від таємниці, що чекала попереду – все навколо здавалось особливо чарівним...

Біля старого триповерхового будинку, з високими вікнами, Вадим припаркував свого «сірого коня». Він дістав з заднього сидіння пакет із супермаркету та натиснув сигналізацію.

– Прошу, – пропустив заінтриговану дівчину у під’їзд і відчинив на другому поверсі масивні двері квартири.

Всередині було якось порожньо. Високі старовинні меблі самотньо тулились по периметру, а в кутку біля вікна розташувалось величезне гарне ліжко. Воно було заправлене шовковим фіолетовим простирадлом та кілька подушечок були розкидані по ідеальній поверхні.

– Це твій дім? – тільки тепер спитала його Аліса.

– Тимчасовий, – загадково відповів він і допоміг зняти пальто. Потім поставив пакет на стілець і виніс одяг до передпокою. На зворотному шляху Вадим уже хазяйновито тримав у руках вазу з водою. Гостя ще раз глибоко вдихнула неповторний аромат улюблених квітів і повернулась так, що потрапила в його теплі обійми.

– Ой! – посміхнулась від несподіванки та не знала, що далі робити. А він хотів обійняти долонями її гарне личко, але раптом передумав і сказав:

– Господи, до такого чистого створіння треба торкатись найчистішими у світі руками. Перепрошую, я на хвилинку.

Аліса зітхнула і сіла на вільний стілець. «Що означало оте тимчасове житло? Чому він живе один і так скромно? Що взагалі діється в його житті?» – намагалась думати вона, а сама відчувала вогонь десь внизу живота і страшенно чекала невідворотного...

Він повернувся до кімнати вмитий і свіжий, але одягнений. Зазвичай, коли дорослий чоловік приводить юну дівчину в невідому квартиру, то це може означати тільки швидкий і грубий секс. Але, здається, тут повинно було статися щось інше. Він поставив з пакета на стіл кілька пляшечок гарної альпійської води Evian Sport і виклав на круглу тацю величезні оранжеві персики.

– Взяв по дорозі. Вони миті. Я ретельно готувався. А можна тепер виконати те, що ти просила минулого разу?

– Я просила? – здивувалась Аліса.

– Так. Я завинив тобі поцілунок, – не в змозі більше чекати, він схилився і спочатку доторкнувся до її губ, наче знову питав дозволу. А потім дівчина відчула таке, чого не знала ще ніколи. П’янким і ніжним, пристрасним і нескінченним був його істинно чоловічий поцілунок. Від неймовірної втіхи Аліса ледве стояла на ногах, але він лагідно і міцно тримав її у своїх обіймах. Вона ще намагалась зрозуміти: де він знаходить цю чарівну отруту, щоб заповнювати всю її кожного разу, коли торкається? Тіло юної красуні зрадливо затремтіло, а збуджений до нестями чоловік милувався її невинною покірністю. З перших хвилин їх зустрічі доля навіщось подарувала володарю мовчазної насолоди та тендітній красуні злиття світів. Як дві краплинки цілого вони магічно тягнулись одне до одного.

В приміщенні горіло тільки нижнє освітлення і це додавало загадковості. Вадим неквапливо звільняв від одягу ще не завойований дорогоцінний скарб і сам був десь на грані втрати свідомості. Вражений її пишними рожевими груденятами й тонесенькою талією, він зірвав з себе легкий кашеміровий светрик і продовжував ніжно пестити дівоче тіло. В полоні бажань Аліса відчувала, як збивається з ритму спантеличене серце і, коли він тихо опустив її на холодний шовк постелі – солодко зітхнула.

Ось він наблизився до розпашілого личка і прошепотів:

– Сказати, що покохав – це не сказати нічого. Твоя поява подарувала мені незвіданий світ і я його шалено хочу...

Аліса не відповіла словами, а жадібно притисла до себе його міцний спортивний торс і скрикнула від насолоди, наче від болю. А тихий стогін чоловіка лише підтвердив їх злиття: довгоочікуване й божевільне. Здається тепер вона вже знала відповіді на питання: як він цілує і, що можна відчути з ним у ліжку?

Минулого разу дівчина просилась бути його жінкою. Зараз чарівний спокусник дарував їй це право казково і щедро. Не в змозі стримувати солодкі муки, Аліса жадібно стискала кулачками шовк постелі, бо неквапливі рухи короля-лева просто зводили з розуму. Ніколи раніше вона не повірила б, що можна відчувати таке надприродне блаженство.

Раптом, наче крізь сон, дівчина почула:

– Янголе мій, благаю, не заплющуй оченят. Нехай поглядами наші душі зіллються воєдино...

Вона підкорилась його наказу і просто захлинулась від ще неймовірніших відчуттів. Як від нестерпного болю щасливий чоловік періодично зводив шовкові брови й поринав в неї солодкими стражданнями так глибоко, що хотілося померти, аби залишатись в цьому стані назавжди. Саме тоді, ледь чутно, Вадим їй вперше сказав:

– Кохаю до нестями й хочу тебе навіки...

В ці хвилини він відверто милувався вродою й піком дівочого збудження, бо відчував, як розпашіле янголя напружилось. На мить вона завмерла, а потім щедро вибухнула гарячою вологою, даруючи чарівному коханцю неймовірну гордість. Від бурхливого, першого у своєму житті, оргазму Аліса ридала і не могла зупинитись.

– Що ти зробив зі мною? – тепер прикривши повіки, вона здивовано прислухалась, як по всьому ослаблому тілу розтікався казковий нектар насолоди.

– Ти розпустилась, божественна квіточко... І лише для мене, – тихо пестив вустами її Вадим, аж поки не стихла. – Перепочинь, не буду мучити. Попити хочеш?

Аліса посміхнулась та ствердно закивала голівкою. Вона довірливо пила з його рук і обом це страшенно подобалось. Кілька краплинок упали йому на груди й дівчина, забувши про свій неймовірний стан, тендітно випила їх вустами. Вадим голосно зітхнув, бо нестерпно жадав її пестощів. Тепер вона чула його потаємні думки й лагідно торкалась вологими губами десь біля могутньо пульсуючого серця.

– Зупинись... Я можу звикнути, – попросив він.

– А я й хочу, щоб звик. Щоб кохав мене отак ціле життя, – зізналась Аліса.

– Навіть не уявляєш, що ти зробила зі мною. Буду кохати ціле життя, як тільки захочеш, – відповів він своїм прекрасним баритоном і вже шалено хотів продовження того, що розпочав.

Для накопичених бажань ніч видалась занадто короткою. Солодка парочка, наче вулкан іноді затихала, а потім вивергалась з новою вогняною силою. Вранці вони поснідали кавою з персиками й разом прийняли душ. Невиховано підглядати за божевільно закоханими в шпаринку, тому просто повіримо на слово, що той душ навіть не здогадувався про деякі свої властивості...

Розділ 4. Нізащо не кину

Наступного дня кожен з них на роботі виглядав так, наче їх переїхав важкий подільський трамвай. Навколо блискучих від щастя очей Аліси застигли сині кола. Лана ніяк не могла зрозуміти: чому у подруги так тяжко проходять «ті дні»? Зазвичай дівчина не мала проблем зі здоров’ям в будь-який день місяця. А тут ледве дійшла до службового кафе і, як підкошена, звалилась на стілець. Дбайлива подруга принесла для них два замовлення, та коли взялась за виделку, не стрималась і запитала:

– Що? Зовсім хріново? Хочеш, у мене є крапельки з беладоною?

Алісі страшенно хотілося розповісти подрузі, що їй зовсім не «хріново», а божественно. Просто від неймовірних нічних вправ з коханим на красивому шовковому ліжку вона майже не може ходити. Та дівчина мовчала, щоб не наврочити. З появою в її житті таємничого банкіра – красуня миттю змінилася. Навіть від найближчої подруги вона міцно ховала у собі чарівні сподівання. А після вчорашньої поїздки на Дарницю взагалі боялась зіпсувати або затьмарити, хоч подумки те, що сталося. Тепер вона покірно чекала вечора, аби сіренька конячка, на ім’я Форд, тихо під’їхала під будівлю адміністрації та понесла її щастя туди – на лівий берег, в порожній дім, але в його обійми.

Вадим подзвонив після обіду. Аліса чомусь припустила, що вони не побачаться і гострий біль різонув по закоханому серцю.