Валерія Дражинська - Фенікс, Валерія Дражинська

            - Його буде покарано. Його заарештували. Міру покарання вирішить суд.

            - Не буде! Його випустили під заставу. А Савелій зник. Навіть до дому не доїхав. Найімовірніше, що його і в країні вже немає.

            - Як таке можливо? - усередині почала відступати байдужість, породжуючи біль, образу та обурення.

            - Можливо! Якщо твій брат Дроздов Марат.

            - Брат? - тупо перепитала я, слова Ігоря доходили насилу. В очах, уперше з моменту трагедії, почали проступати сльози.

            - Виродок ще той. Відморозок. Але з ним доводиться рахуватися. І не тільки мені. Зелений ще, сучара, але, б***ь, вагу в місті, та й за його межами, має ґрунтовну. Він приховує свого братика. Знав, що я хотів того грохнути у в'язниці. От і підметушився. З ним і одним возитися собі дорожче, так у нього ще в друзях Чернов Ігнат. Окремий екземпляр, якому дорогу перейти як самому собі могилу викопати.

            - Що ви від мене хочете?

            Зрозуміло, що він не просто так усе це розповідає. Що я можу зробити навіть не уявляю. Я залишилася одна. Не працюю. З вересня студентка вже четвертого курсу місцевого університету. За який, до речі, оплачено тільки за півріччя. На подальше навчання потрібно шукати гроші. Із запасів коштів вистачить максимум на пару місяців. Сестра ніколи не була особливо ощадливою. Гроші як приходили, так майже одразу ж і витрачалися. "Пощастило" з вагомою готівкою вдома, бо Маша збирала нам на відпочинок в Іспанії. Побувати в цій країні я мріяла вже два роки. Сестра намагалася дати мені все найкраще. Ще одна причина чому я її ідеалізувала. 

            - Ти дуже красива Ава. Марат таких баб любить. Він тебе і так навряд чи пропустить, але одноразова акція справи не зробить. А якщо тебе підрихтувати та правильно подати йому можливо щось і вийде. Ти ж ще незаймана? Чи вже встигла?

            - Вас це не стосується, - навіть кінчики вух запалали від неприємного повороту розмови.

            - Стосується, Ава, стосується! Ти зараз без опори залишилася. Гроші дуже скоро знадобляться. Плату за навчання, навіть якщо знайдеш роботу, не потягнеш. Але справа навіть не в цьому! Маша любила тобою хвалитися, тож я тебе знаю не гірше за неї. Ти дівчинка принципова, під мужика за гроші не ляжеш. А за помсту?

            - Ляжу! - твердо вимовляю я, - Тільки за що Дроздову мстити? За те, що в нього брат моральний виродок.

            Думки в голові перемішалися. Міркувала я насилу.

            - Марату я мстити не збираюся. У нього потрібно дізнатися, де він ховає свого брата. Ти красуня, а якщо ще й незаймана, є ймовірність затриматися біля нього, - спостерігаючи мій вираз обличчя, Ігор Сергійович задоволено киває, - Там на місці зорієнтуєшся і дізнаєшся потрібну інформацію. Було б чудово, щоб Марат закохався в тебе. Але змусити такого щось відчувати, окрім похоті, з роду фантастики. План так собі, звісно, але нічого істотнішого все одно немає. То що, згодна?

            - Так! - ні секунди не вагаюся.

У відповідь сухий смішок:

            - Я не сумнівався в тобі, - мабуть, Маша дуже точно донесла до нього мій характер. - Якщо дізнаєшся координати отримаєш бонусом винагороду. До кінця життя вистачить. Не будеш ні в чому собі відмовляти. Щоправда країну доведеться змінити. Марат за таке не пошкодує. Помішаний він на браті. Багато що спускає тому з рук. Насильно лікував недавно від наркотиків. Але, як бачиш, даремно, - Ігор різко підіймається, - Пішли вже. Насиділися. Нам багато чого належить зробити.

            Насилу уявляючи, у що вплутуюся, я пішла за ним.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно