Чарльз Діккенс - Скорочено Різдвяна пісня в прозі

Коли Скрудж прокинувся, була майже перша ночі. Старий не міг повірити, що проспав ледь не цілу добу.

Рівно о першій годині чиясь невидима рука відкинула з нього ковдру. Скрудж, схопившись із ліжка, побачив перед собою дуже дивну істоту, схожу на дитину, але ще більше на старого. Привид мав довге біле волосся, як у дуже літньої людини, однак обличчя було дитяче. Одягнена ця істота була в білосніжну туніку, а в руці тримала зелену гілку гостролисту. З маківки у Привида вибивалось світло, а під пахвою він тримав ковпак, який слугував йому, очевидно, головним убором тоді, коли він волів не освітлюватися.

Це був Привид Давнього Різдва. Дух переніс Скруджа на сільську дорогу, обабіч якої лежали поля. Був зимовий день, і сніг укривав землю. Скрудж впізнав, що ріс тут, коли був хлопчаком. Він розхвилювався і попросив Духа вести його далі. Вони пішли дорогою, і вдалині зринуло невелике містечко. Їм зустрічалися конячки, які несли на своїх спинах хлопчаків. Дух сказав, що усе це лише тіні тих, хто жив колись, і вони його, Духа, та Скруджа не бачать.

Хлопці, роз'їжджаючись додому, бажали один одному веселого Різдва. Лише один з них залишився в школі, бо його не забрали додому. Це був Скрудж. Він сидів за партою і читав книгу про Алі Бабу. Раптом старий Скрудж сповнився жалю, дивлячись на самого себе в дитинстві, й заплакав. Потім він сказав Духові, що вчора увечері якийсь хлопчик заколядував біля його дверей, і зараз йому б хотілося дати тому хлопчику що-небудь.

Дух переніс Скруджа у інше Різдво. Скрудж-дитина немов підріс на очах. Він знову був у кімнаті сам-один, тоді як усі інші хлопчаки розійшлися додому на веселі канікули. Раптом у кімнату зайшла маленька дівчинка, сестра Скруджа. Вона говорила, що приїхала по нього, бо батько став дуже добрий, зовсім не такий, як колись. Він дозволив Скруджу повернутися додому. Діти сіли в екіпаж і весело рушили додому. Привид нагадав Скруджу, що його сестра померла вже заміжньою жінкою, і в неї залишилися діти — один син, племінник Скруджа.

Потім Дух переніс Скруджа в одну крамничку. Старий згадав, що колись його віддали сюди на навчання. Скрудж побачив старого Феззівіґа, власника магазину. Феззівіґ наказав своїм учням, молодому Скруджу і Діку Вілкінзу, кидати роботу і робити місце для танців. Потім прийшов скрипаль, місіс Феззівіґ, багато хлопців і дівчат. Почалося святкування, а після танців гостей пригощали найсмачнішими стравами. Під кінець старий Феззівіґ з дружиною виконали чудовий танець. Коли годинник пробив одинадцяту, домашній бал закінчився.

Доки тривав бал, Скрудж поводився як божевільний. Всім своїм єством він був із танцюристами, з тим юнаком, у якому впізнав себе. А коли всі розійшлись, Привид сказав Скруджу, що потрібно зовсім небагато, щоб зробити людей щасливими. Скрудж погодився і сказав, що добро, яке чинить Феззівіґ, вартує цілого статку. І тут Скрудж признався, що йому хочеться сказати два-три слова своєму клеркові.

Вони знову перенеслися і побачили Скруджа вже значно старшим — у розквіті літ. Турботи й скнарість уже наклали відбиток на його обличчя. Він був не сам. Поруч із ним сиділа чарівна молода дівчина в жалобі. Її звали Белл. Вона плакала і говорила, що Скрудж поклоняється тепер грошам і прагне тільки наживи. Дівчина сказала, що розриває заручини. Вона залишила його, і вони розсталися назавжди.

Скрудж закричав до Привида, що не хоче більше нічого бачити.

Але невблаганний Дух сказав, що Скрудж має побачити ще дещо.

Вони перенеслися в кімнату, не дуже велику й не багату, але доволі зручну й затишну. Біля каміна сиділа молода красива дівчина. Поруч сиділа її матір, у якій Скрудж впізнав Белл. У кімнаті також було багато дітей. Мама й дочка виглядали щасливими. Додому прийшов голова сімейства з різдвяними подарунками. Старий Скрудж заплакав і подумав, що у нього теж могла б бути щаслива сім'я.

Чоловік сказав Белл, що бачив сьогодні її колишнього приятеля, Скруджа, який сидів сам у конторі при свічі, не зачинивши віконниць. Чоловік дивувався, як Скрудж може сидіти самісінький у конторі, якщо його компаньйон при смерті.

Побачене вразило Скруджа, і він просив Духа повернути його додому. Сніп світла в Духа над головою розгорявся все яскравіше. Скрудж схопив ковпак і насунув Духові на голову. Дух якось одразу осів під ковпаком, який накрив його аж до п'ят, але світло все одно струменіло. Раптом Скрудж опинився вдома. Він впав на ліжко і заснув.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

КУПЛЕТ ТРЕТІЙ

ДРУГИЙ ІЗ ТРЬОХ ДУХІВ

Прокинувшись, Скрудж сам відкинув ковдру, бо твердо вирішив, що цього разу не дасть застигнути себе зненацька й злякатися. Та коли годинник на дзвіниці пробив першу, жоден привид не з'явився. Згодом Скрудж виявив, що Дух у сусідній кімнаті, бо звідти струменіло дивне світло.

Скрудж увійшов і побачив, що стіни його кімнати прикрашені живими рослинами. На підлозі величезною купою, що скидалась на трон, були складені всілякі різдвяні страви і ласощі. На цьому троні сидів веселий і сяючий велетень. У руці в нього був смолоскип, трохи схожий за формою на ріг достатку. Привид сказав, що він Дух Нинішнього Різдва. Він був одягнений у просту зелену мантію чи накидку, облямовану білим хутром. Широкі груди велетня були оголені, ноги були босі, а голова була покрита лише віночком із гостролисту.

Скрудж з Духом перемістилися на міську вулицю. Був різдвяний ранок. Погода була похмура, але