Юлія Бонд - Майбутній мій, Юлія Бонд

– Костю, вона ж знущається з мене, вона ненавидить мене, – долинає голос Майї, моєї мачухи.

Застілля в самому розпалі. Я встигаю скуштувати всі страви на святковому столі та неабияк сп'яніти. А коли стає нудно, то вирішую взяти участь у всіх конкурсах, які проводить ведуча на весіллі. Батько, помічаючи мою активність, лише невдоволено хмуриться, спостерігаючи за мною з іншого кінця зали. Не подобається великому бізнесменові поведінка вісімнадцятирічної доньки. А мені подобається. Ось абсолютно все! Особливо – танцювати на публіку як досвідчена куртизанка перед матросами та бачити, як сіпаються жовна на вилицях у пана "нареченого". А ще я заграю з офіціантами, коли вони проходять повз, тримаючи в руках тацю з шампанським. Батько тоді взагалі виходить із себе!

Я все-таки остаточно добиваю батька, бо він встає зі стільця і, розв'язавши краватку, підходить до мене. Боляче хапає за руку і відводить убік, якомога далі від сторонніх очей. Затискає в кутку, нависаючи зверху як могутня скеля.

– Маріє, припини мене ганьбити. Що за виставу ти тут показуєш?

– Татусю, розслабся та отримуй задоволення. Так... Стоп! Не татко, а Костянтин Володимирович. Мені так сьогодні наказано тебе називати?

Підморгую батькові, а потім встаю навшпиньки та цілую його прямо у вухо, спостерігаючи за поглядами гостей. Ті дивуються. В їхніх очах я точно не донька, а колишня коханка, яка мала нахабство прийти на весілля.

– Що ще за фокуси? Досить поводитися як дитина. Я втомився тобі повторювати, що іноді люди розходяться, але на цьому життя не закінчується. Вони знаходять собі другу половину і знову намагаються побудувати сім'ю.

– Розходяться, тату, а не залишають. Ти залишив нас з мамою, коли ти був нам так потрібен, – язик зрадливо замикається, а в очах щипає від непролитих сліз.

– Ми поговоримо з тобою іншого разу, доцю. Сьогодні – день мого весілля. Май хоч краплю поваги, – продовжує Костянтин Володимирович.

– Сподіваюся, Майя від тебе піде. Ніж у спину встромить, коли зрозуміє, що ти став занадто старим і нецікавим. До речі, як це спати з молодим тілом, га? Вона дійсно отримує оргазм чи прикидається, щоб догодити татусю?

Дзвінкий ляпас шокує мене. Боляче!

– Закрий свого рота! - гаркає батько.

– Можеш не відповідати.Я сама це перевірю, а потім тобі скажу, чи прикидається твоя дружина, або ж чоловіки у сорок років справді можуть принести задоволення!

– Тільки-но спробуй! – Злісно цідить через зуби батько і стискає мою руку до відчутного болю. – Якщо ти щось подібне витвориш, то здеру три шкури з тебе та старого жеребця, під якого ляжеш!

Розтиснувши лещата, батько відпускає мою руку і йде геть. А мені зовсім сумно стає, тому за годину я вже дістаюся кондиції "майже дрова". Спочатку сиджу за столом, гіпнотизуючи запеченого гусака на тарілці, а потім вирішую вийти на вулицю, щоб трохи прийти до тями та позбутися наполегливих "гвинтокрилів" у голові.

Іду на танцмайданчик і не помітивши, налітаю на чоловіка. Боляче вдаряюсь чолом.

– Дідько, – лаюся, а потім відриваю погляд від полу і бачу перед собою Олега.

– Потанцюємо? – усміхається Олег.

Чудово. Ти мені й потрібен, красунчик!

– Звичайно, потанцюємо.

*** Марія Тарновська (О'Рурк Марія Миколаївна) (9 липня 1877 року, Полтава - 23 січня 1949 року, Санта-Фе-де-ла-Вера-Крус, Аргентина) - засуджена у справі 1910 року за причетність до вбивства графа Павла Комаровського, одного з її коханців.

_______________________

Від автора: вітаю у новій історії, шановні читачі! Нумо знайомитися, хто ще мене не знає :) Я сучасна письменниця, яка публікується у мережі інтернет з 2018 року. У мене є багато цікавих творів, але всі вони написані не українською мовою. Але я дуже хочу, щоби мої кохані україночки та українці мали можливість читати мене нашою красивою українською мовою.

Додавайте книгу до бібліотеки, та не забувайте дякувати авторові вподобайкою.

 Усі ваші зауваження, пропозиції та побажання чекаю на електронній пошті (yliabond89@gmai.com).