Христина Лі Герман - Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман

    — Біс би це усе побрав! Трясця його! Дурний шмат іржавого гівна! — в серцях заричала і вилаялася, коли кран на кухні облив таким градом, що похід в душ здався вже не доречним. — Проклятий кран! Щоб тебе!

    Роздратовано поправивши хвіст і волосся, я перекрила вентиль, а діставши три ключі, які лежали на кухонній шафі під стелею, зібралася лагодити поломку сама. 

    — І просила ж! Скільки разів я просила! Зроби, ти, цей чортів кран, або давай купимо новий! — огризаючись в тиші, я розкрутила центральний болт і зі злістю кинула ключі в раковину. 

    Оцінивши масштаб ремонтних робіт, ледве стрималася, щоб не вилаятися міцнішими епітетами. Прокладка повністю протерлася, а сама конструкція проіржавіла прямо зсередини мало не наскрізь. Я опустила голову і закрила очі. В мені кипіло обурення, розчарування і втома від умов життя. Гостроти відчуттям додалося, коли я озирнулася. Звичайна кухонька нагадувала пам'ятник соціалізму і комунякам. Тільки меблі нові, і все. Навіть холодильник поміняти не встигли після підписання договору оренди. Прямо зараз на мене дивився доісторичний "Дністер", в який я навіть продукти класти боялася. 

    Хлопнули вхідні двері, а по ступнях відчутно пройшовся холодний потік повітря зі сходової клітини. Женя... Зробивши глибокий ковток повітря, я вирішила, що цього разу мовчати не стану. 

    — Катю! Я удома! — чоловічий голосок випромінював ентузіазм, яким сьогодні я виявилася необтяжена. 

    Женя сидів на стільці в передпокої і роззувався, коли я вийшла в коридор. Ледве стримавши порив сказати йому все, що думаю про сантехніку, тільки хотіла поставити питання, як Женька округлив очі і спитав:

    — Ти чому уся мокра? 

    Дійсно! Чому? 

    — Кран! — після моїх слів він зніяковів, а я спохмурніла ще більше. Увесь запал згас разом. — Женю... Я ж просила! 

    — Катю, — він встав, а знявши куртку, повісив її на вішалку біля дверей, лише слідом стомлено прошепотівши. — Я забув, чесно. 

    — Окей! Гаразд... — знесилено видихнувши, помітила його байдужий погляд, тому обернулася у бік кухні. 

    Коли ми тільки з'їхалися, все виглядало абсолютно інакше. 

    Навіть елементарний поцілунок в щоку, коли Женька приходив додому, і той пропав. Все змінилося. І я прекрасно розуміла причини — ми втомилися. На жаль, втомилися саме один від одного. 

    — Що сьогодні було на роботі? — Женя зайшов до ванної кімнати і почав мити руки, як ні в чому не бувало. 

    Спостерігаючи за цією картиною, я убито видихнула і повернулася на кухню. Поставила мікрохвильову піч в режим розігріву і розчаровано закрила очі.

    Все, як і завжди.

    Спершу він мив руки, потім їв, а закінчивши сідав дивитися телевізор. Можливо, ми сьогодні трохи посміялися б з того, що постять в Інсті, але потім просто завалилися б спати. Іноді, звичайно, все йшло не за планом. Наприклад, коли Каті хотілося сексу, і вона сама робила черговий мінет, щоб її приголубили. Природно, що Женя не імпотент, і після такого подарунка неодмінно вирішував, нарешті, проявити ініціативу. Ліниво і явно в'яло. 

    А свого часу він мене любив. Зараз все змінилося.

    Вставши біля вікна, виглянула в двір, але немов нічого і не бачила перед очима. Прийшла до себе лише коли почула, як Женя сів за стіл. Він почав вечеряти, переодягаючись на ходу і надіваючи звичну футболку. Одну з десятка, що лежали в шафі. 

    Одне і теж, день за днем! Досить! Обернувшись назад від вікна, раптом завмерла, оглядаючи укладку після стрижки на голові Жені. 

    — Ти стригся? — запитала більше на автоматі, майже не замислюючись над питанням. 

    — Так, а що? — спокійно жуючи, він відповів і не глянувши на мене. 

    Чому це мене так роздратувало? А я дійсно бісилася. Виявляється з самого ранку, ще після "чергового" питання Тетяни Іванівни, я мало не кипіла. Все дістало так, що навіть зараз не могла упоратися з емоціями. Стиснула кулаки, настовбурчилася і, присягаюся, готова була накинутися на Женю через будь-яку дрібницю. А дивлячись на його убогу стрижку, захотілося і зовсім завити. 

    — Нічого... — у результаті пробурмотіла в чашку і знову обернулася до вікна спостерігати за тим, як на майданчику бігають сусідські діти. — Нам треба поговорити. 

    — Про... що... Мгм...? 

    — Я від'їжджаю на три місяці в США на практику, — холодно відповівши, прийняла остаточне рішення. 

    З мене досить цього приниження! Бачить Бог, я намагалася триматися за цю людину.

    Після моїх слів повисла повна тиша. Він навіть перестав жувати, а потім сказав те, чого я ніяк не чекала : 

    — Напевно, це до кращого, — тиха, спокійна, але упевнена відповідь. 

    Що, пробачте?!

    — В сенсі? — не втримавшись, перепитала і обернулася. 

    Проте напоролася на абсолютно чужий погляд світло-карих очей. Вони завжди так красиво поєднувалися з русявим волоссям, але зараз викликали тільки ступор і біль. 

    — Я... — почавши і відкинувши прибори, Женя витер серветкою рот і продовжив, — давно хотів з тобою поговорити. І напевно, це шанс, щоб почати подібну розмову. 

    — Я нічого не розумію... 

    Але я розуміла. Бачила це в його очах, вже підозрюючи, до чого він хилить. Бачила, але до самого кінця вірила, що не правда усе це, що брехня, і що він не вчинив так низько зі мною. Проте в грудях серце вже набатом стукало. Я передчувала те, що зараз станеться. Я так боялася цього останні півроку. 

    Ця розмова... Вона довго висіла між нами.

    — Нам треба відпочити один від одного. 

    Готуючись до подібної бесіди, в глибині душі, все одно вірила і сподівалася, що її не буде. Що це такий період в стосунках, і ми пройдемо його і далі залишаючись поруч. Але... Мабуть, все повинно було статися інакше. Адже в моєму телефоні досі залишалися ті фото. Я досі зберігала бруд про свого чоловіка, лише для того, щоб пам'ятати, як наважилася переступити через себе, заради почуттів до нього.