Мартін Макдонах - Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах

Америці, то ірландська мова теж тобі не пригодилась би. Просила б англійською!

МОРІН: Хіба це не та сама причина?

МЕҐ: Я не знаю, та чи не та.

МОРІН: Виховувати в дітей думку, що все, на що вони здатні — випрошувати милостиню в англійців і янкі. Оце і є самісінька суть і причина всього.

МЕҐ: Може, й так.

МОРІН: Авжеж так, бо це правда.

Пауза.

МЕҐ: Якби мені довелося просити милостиню, то вже краще в Америці, ніж в Англії, бо в Америці хоч сонця більше. (Пауза.) Чи це тільки так кажуть, що там краща погода? Морін, може, це брехня?

Морін ляпає вівсянки на тарілку й подає Меґ; одночасно говорить.

МОРІН: Ти стара й дурна, сама не тямиш, що мелеш. Закрий рота і їж свою вівсянку.

Морін іде назад мити в раковині каструлю. Меґ кидає погляд на вівсянку й звертається до Морін.

МЕҐ: Ти забула дати мені чаю!

Морін хапається за краї раковини, нагинає голову, роздратована, потім тихо, помітно стримуючись, набирає в чайник води, щоб зварити матері чаю.

Пауза.

Меґ поволі їсть і говорить.

МЕҐ: Морін, ти, як їздиш, нікого не зустрічаєш? (Нема відповіді.) Ні, не в такий день, як сьогодні. (Пауза.) Але ж ти, Морін, ні з ким не вітаєшся, і це твоя біда. (Пауза.) Хоч з деякими людьми краще не вітатися. Один тип узяв і вбив бідну стару жінку в Дубліні — а він її навіть не знав. У новинах про це передавали, ти чула? (Пауза.) Задушив — а він її навіть не знав. З такими, як він, краще не говорити. Таких, як він, краще уникати.

Морін приносить Меґ чай, потім сідає за стіл.

МОРІН: А я б хотіла з таким познайомитися, і привести його додому — якщо він любить убивати старих жінок.

МЕҐ: Морін, негарно так говорити.

МОРІН: Негарно, кажеш?

Пауза.

МЕҐ: Чого б йому ото їхати сюди аж із Дубліна? Це йому не по дорозі.

МОРІН: Він би приїхав заради радості спілкування зі мною. А вбити тебе — це був би йому бонус.

МЕҐ: Тебе б він убив першу.

МОРІН: Я була б не проти, якби точно знала, що зразу після цього він замордує тебе. Порубає великою сокирою, відрубає твою дурну стару голову і наштрикне на кілок. Тоді я не проти бути першою. О, я тоді з радістю була б перша. Не колотила б більше «Комплену», не варила б вівсянки і не...

МЕҐ (перебиває, виставляючи чашку з чаєм): Морін, тут нема цукру, ти забула. Принеси цукру.

Морін якусь мить на неї дивиться, потім бере чай, несе до раковини і виливає, повертається до Меґ, хапає її недоїдену вівсянку, йде на кухню, вишкрябує кашу у відро, кладе миску в раковину і, з огидою глянувши на Меґ, виходить у коридор, зачинивши за собою двері. Меґ сердито витріщається в порожнечу.

Затемнення.

Картина друга

Меґ сидить за столом, дивиться на себе в дзеркальце. Кілька разів поправляє зачіску. Працює телевізор, показує старий австралійський серіал (конкретно — серіал «The Sullivans»). Лунає стук у вхідні двері, вона трохи лякається.

МЕҐ: Хто..? Морін. Ох-ох. Двері, Морін.

Меґ устає й човгає до кухонного вікна. Стук чути знову. Вона човгає назад до дверей.

МЕҐ: Хто там?

РЕЙ (не видно): Тітко, це Рей Дулі. Сусід через дорогу.

МЕҐ: Дулі?

РЕЙ: Рей Дулі, так, так. Ви мене знаєте.

МЕҐ: Це ти, виходить, з сім’ї Дулі?

РЕЙ: Так. Я Рей.

МЕҐ: О-о.

Пауза.

РЕЙ (роздратовано): То ви мені відчините, чи я балакатиму з дверима?

МЕҐ: Вона дає їсти курям. (Пауза.) Ти вже пішов?

РЕЙ: Пані, та відчиніть же двері! Я що, дарма теліпався сюди цілу милю?

МЕҐ: А що, не дарма?

РЕЙ: Ви ще й дражнитесь?

Меґ насилу відсовує засув, одчиняє двері. Заходить Рей Дулі, парубок років двадцяти.

РЕЙ: Дякую! Я вже думав, що ви мене продержите під дверима годину.

МЕҐ: О, то це ти.

РЕЙ: Та ясно, що я. Хто ж іще?

МЕҐ: Ти той Дулі, що в нього дядько.

РЕЙ: За двадцять років ви мене бачили мільйон разів. Так, я той Дулі, в якого дядько, і це саме дядько попросив мене до вас зайти.

Рей зупиняється і якусь мить дивиться телевізор.

МЕҐ: Морін біля курей.

РЕЙ: Ви казали, що Морін біля курей. Що по телевізору?

МЕҐ: Я жду, коли будуть новини.

РЕЙ: Довго вам ще ждати.

МЕҐ: Я розчісувалася.

РЕЙ: Це якийсь серіал.

МЕҐ: Я не знаю, який.

РЕЙ: У вас телевізор так добре показує.

МЕҐ: Середньо показує.

РЕЙ: Це австралійський серіал. Тепер усе тільки австралійське показують.

МЕҐ: Я не знаю, австралійське чи ні.

Меґ сідає в крісло-гойдалку.

МЕҐ: Морін біля курей.

РЕЙ: Ви вже тричі казали, що Морін біля курей. Хочете поставити рекорд світу в казанні «Морін біля курей»?

Пауза.

МЕҐ (збентежено): Дає їм їсти.

Рей якусь мить дивиться на неї, потім зітхає й визирає в кухонне вікно.

РЕЙ: Я не для того прителіпався по болоті аж сюди, щоб їй сказати, та й годі. Я наскрізь промок, поки виліз на цю вашу гору.

МЕҐ: Гора висока.

РЕЙ: Дуже висока.

МЕҐ: Крута.

РЕЙ: Точно, що крута. А де не крута, там болото.

МЕҐ: Болото й каміння.

РЕЙ: Болото й каміння, це точно. Ага. Як ви на неї щодня вилазите?

МЕҐ: Ми виїжджаємо.

РЕЙ: Ясно. (Пауза.) От через те і я хочу їздити. Запишусь на курси водіння. Куплю машину. (Пауза.) Не якусь там хорошу. Ненову, вживану.

МЕҐ: На якій уже хтось їздив.

РЕЙ: Хтось їздив, ага.

МЕҐ: Після когось.

РЕЙ: Отець Велш — чи Волш? — продає свою машину, тільки ж я буду як педик, якщо куплю машину у священика.

МЕҐ: Я отця Велша — чи Волша — не люблю.

РЕЙ: Він якось був тріснув Мартіна Генлона по голові — ні за що ні про що.

МЕҐ: Хай Бог милує!

РЕЙ: Ага. Хоч це нетипово для отця Велша. Отець Велш рідко вдається до насильства — як і більшість молодих священиків. То в основному старші священики люблять бити по голові. Я не знаю, чого. Мабуть, їх так виховали.

МЕҐ: У середу по телевізору показували одного священика, то від нього одна американка народила дитину!

РЕЙ: І що тут нового? Тепер таке щодня. Важко знайти священика, від якого не народила дитину американка. От якби він ударив ту дитину по голові, ото була б новина. От. По-любому. Ага. Що