Олег Шинкаренко - Як зникнути повністю

А: А що ви ще можете?

Б: Можу зникнути.

А: Та ви що? Продемонструйте!

Б: Але це – назавжди.

А: Швидше, зараз терпець урветься!..

Б: (зникає).

А: Гей! Мамо рiдна… агов! Де ви?! Зачекайте, я ще хотiв спитати!..

(Занепад рiзкостi зображення).

2004 р.

Я приїхав до мiста Києва раннього похмурого ранку i, зiйшовши на перон, озирнувся довкiл. Нiхто не зустрiв мене, але я й не розраховував на зустрiч. Не було видно й носiїв, тому я пiдхопив свою, правду кажучи, не надто важку валiзу i попрямував до входу на вокзал. Скрiзь снували люди, i нiхто не звертав на мене уваги. Менi здалося, що я загубився. До того ж, нiде не було видно напису «Вихiд у мiсто», що iще бiльше мене засмутило. Я ходив з боку в бiк спочатку стурбовано, наче у справах, потiм дедалi безладнiше i нервовiше, щоб привернути до себе увагу (ще трохи i я став би розмахувати валiзою, ризикуючи серйозно травмувати пролаз-дiтлахiв). Зрештою один чоловiк пожалiв мене.

– Ви, мабуть, уперше в Києвi? – запитав вiн мене.

– Чесно кажучи, так, – зiзнався я.

– Тодi я мушу розповiсти вам про своєрiдний устрiй нашого мiста i вiдмiннiсть його вiд iнших передових мiст Європи. Всi будiвлi у Києвi пов’язанi мiж собою за допомогою системи спецiальних переходiв, розташованих частково на землi, частково пiднятих на певну висоту опорами, а iнколи проритих пiд землею у виглядi тунелiв. Таким чином, якщо ви намiряєтеся кудись потрапити, ви повиннi уточнити маршрут свого руху, щоб дiстатися найкоротшим шляхом i уникнути неприємних перешкод у дорозi.

– Що ви маєте на увазi?

– Вам доведеться проходити через рiзноманiтнi заклади i приватнi будинки, i не всi вони зможуть надати вам право вiльного пересування. Часом для того, щоб пройти, достатньо буває лиш заплатити (часто то досить незначна сума). Iнколи потрiбнi спецiальнi дозволи i документи, – як правило, їх надає мерiя за скромну винагороду, але якщо ви належите до пiльгової категорiї громадян, вас можуть пропустити за вашим посвiдченням (зрозумiло, пiсля належної суворої його перевiрки, якої, втiм, можна уникнути, заплативши чисто формальний збiр на розвиток мiської iнфраструктури – то взагалi якийсь дрiб’язок!). Мушу вас попередити, що тут нерiдко трапляються випадки хабарництва i спекуляцiй (адже всякий швидкий на розум громадянин прагне видурити грошики у простака-провiнцiала!), тому рекомендую вам купити у мене «Прохiдний довiдник». Його зазвичай купує кожен приїжджий, якщо вiн не має надiйного провiдника з мiсцевих. Почувши цiну, ви, звiсно, скажете, що це невиправдано дорого, але послуги провiдника коштують як мiнiмум удвiчi дорожче, крiм того вам доведеться сплачувати за його прохiд у платних галереях! Не маючи ж анi довiдника, анi провiдника, ви приреченi блукати мiстом, без пуття витрачаючи час i грошi, якi незрiдка дiставатимуться буквально нi за що вправним аферистам! У додатку до Довiдника, до речi, вказано найбiльш поширенi випадки обману приїжджих i основнi статтi з «Прохiдного законодавства», покликанi допомогти вам у боротьбi з ними. Хочу також застерегти вiд купiвлi дешевих Довiдникiв: можна мати певнiсть, що з нього повидирали сторiнки, та ще й не абиякi, а найважливiшi! Один мiй знайомий купив Довiдник за пiвцiни (це пiвцiни на старi грошi, а на новi – всього десять вiдсоткiв вiд нинiшньої вартостi) i потiм жорстоко розкаявся за свою помилку. Влада конфiскувала все його майно (яке попередньо у нього вiдiбрали махiнатори), а потiм запроторила до в’язницi! Я наполягаю: вам слiд придбати Довiдник для вашого ж блага!

Пiддавшись на вмовляння мого спiврозмовника, я купив у нього книгу, розпрощавшись із половиною наявних грошей. Я так довго заощаджував цi грошi i думав, що маю в розпорядженнi величезну суму, але за столичними мiрками це виявилося просто пшиком! Я зрозумiв, що продовжувати дальше пересування просто небезпечно, i сiв на лавку, щоб вивчити Довiдник. Ось що я прочитав.

«Вiдсутнiсть у Києвi громадського транспорту є однією з беззаперечних переваг мiста. В Додатку 1 допитливий читач зможе вiднайти численнi факти, що свiдчать на користь цього твердження. Зниження травматизму, економiя енергоресурсiв i чисте повiтря – вже самi тiльки цi докази здатнi переконати будь-якого противника сучасної системи мiських комунiкацiй, якщо тiльки такий знайдеться, у чому укладачi Довiдника мають досить вагомi причини сумнiватися, якщо брати до уваги Опитування суспiльної думки мешканцiв м. Києва за останнi 5 рокiв (див. Додаток 11). Крiм того, крива опитувань неухильно свiдчить про те, що популярнiсть i пiдтримка iснуючої системи з року в рiк зростає i було б непослiдовно i просто нерозумно сумнiватися в цьому…»

Тут я, покваплюючи надто довгий вступ, перегорнув, не читаючи, кiлька сторiнок, якi були заповненi захопленими вiдгуками як простих мешканцiв мiста, так i бiльш почесних громадян Києва про це надзвичайно чудове нововведення. Але, втiм, наведу тут найцiкавiшi з цих, даруйте, фiлiпiк.

«… «З дому я завжди виходив з острахом, – розповiдає молодий робiтник заводу Унiверсал Михайло Василенко, – прощаючись із дружиною так, немов бачу її востаннє в життi. Вiдкриваючи за допомогою спецiального коду замок зовнiшньої шлюзової камери, я завжди найперше, як i усi, хто виходив з будинку, звертав увагу на екран атмосферного газоаналiзатора. Щоразу я отримував попередження, що повiтря знадвору надзвичайно забруднене i, якщо не зовсiм не годиться для дихання, то принаймнi вже точно не корисне. Ранiше, щоб дiйти до роботи, я користувався пилозахисним респiратором типу ‘Пелюстка’. Але одного разу, в один із тих днiв, коли найменш вiтряно, я потрапив у хмару жовтуватого задушливого смоґу i знепритомнiв. До тями я прийшов тiльки у лiкарнi, куди потрапив з дiагнозом ‘гостре отруєння повiтряно-газопиловою сумiшшю нез’ясованої етимологiї’. Пiзнiше виявилося, що я був одним із небагатьох, хто вижив у той день. I все тiльки через те, що своєчасно прочищав пилозахиснi клапани респiратора. Але тут i не без втручання долi: якби мене винесли з хмари на мить пiзнiше, я б, напевно, уже нiколи не прийшов до тями! Чому я завдячую – випадковостi чи передбачливостi? На випадковiсть треба сподiватися, а передбачливiсть використовувати на благо родинного затишку! Незабаром пiсля цього я заопiкувався кисневою маскою ‘Гiрське повiтря-4’, дуже практичною i приємною на вигляд (випускається харкiвським заводом ‘Пилогазоприлад’; цiна повного комплекту з чотирма змiнними балонами 520 грн. 34 коп.; виконуються замовлення поштою з доставкою додому; наше гасло: ‘Чисте повiтря в кожну хату!’). Крiм того, маски я купив жiнцi й дiтям. Це просто чудово! Жiнка стала привабливiшою: щоки зарожевiли, значно зросла рухливiсть, покращився апетит, i сексуальнi