Олександр Олесь - Сатира, Олександр Олесь

style="">В’язався з авантюрою

І брав тепер поличники,

Та наші залізничники...»

 

і т. д.

 

«Чарівна, як сонце, і легка, як хмарка…»

 

 

Чарівна, як сонце, і легка, як хмарка,

З пасом дипломата їде куховарка…

Мабуть, менше неї я зробив для краю,

Бо я пішки лісом за кордон тікаю.

 

У салон-вагоні їде куховарка,

Візаві посол наш «Ковбаса та чарка».

Глянеш на обох їх: чом тобі не пара?!

Чим тобі посол наш гірше куховара?!

 

«Ну й меткий же він у нас…»

 

 

Ну й меткий же він у нас,

Все він баче, все він знає,

Ні у кого не питає,

Все вирішує ураз.

 

Так і крає, так і ріже,

Ловкий, гострий, як коса.

Мабуть, вчився у Парижі,

У самого Клеманса.

 

Вже радіють галичане,

Львів, говорять, буде наш,

А посол на їх як гляне

Та як крикне: «Непартаж!» 4

 

Непартажно, суверенно

Все вирішує умить,

І в думках, у снах щоденно

Він на цілий світ гримить.

 

Всі народи, слава Богу,

Віддають йому уклін

І дають йому дорогу,

Коли в авто їде він.

 

Щоб в політику мішатись

У такий непевний час

І без гелера остатись,-

Чи не дурень він у нас.

 

Знає Бог та Божа Мати,

Що в майбутньому нас жде,

Треба мовчки й тихо ждати,

Доки грім не загуде!

 

Загуде, дощем запахне,

Львів і Київ буде наш,

Ну, тоді й посол наш бахне:

Я ж казав вам: «Непартаж!»

 

«Я дипломат... уже два роки…»

 

 

Я дипломат... уже два роки

Сиджу я тихо, не кричу...

Нехай собаки і сороки

На мене брешуть... я мовчу.

Народних грошей і майна

Не витрачав я на прийняття,

Про смак французького вина

Не маю жодного поняття.

На оселедцях я сидів,

Пив двічі на день чай вприкуску

І тільки часом серед снів

Я бачив качку або гуску.

Англійці, німці і жиди

Мене прохали на розмови,

А я у відповідь: «Куди?

Шампани, квіти та промови?!»

Ані копійки без пуття!

Не марнотрат я, не пияка,

Зате навік своє життя

Я забезпечив, Богу дяка.

І я все жду, коли мине

Комуністична хуртовина,

Тоді не вдерже тут мене

Ніяка ваша Україна.

 

«На місце міністра фінансів колись…»

 

 

На місце міністра фінансів колись

Осла-дивака посадили,

Корови ногами за боки взялись,

Сміялись бики до знесили.

 

А в нас, подивіться, цілком навпаки:

Пожовкла, зелена діброва,

Голосять телята, сумують бики,

І диха на ладан корова.

 

«Хоч мав він голову не хитру…»

 

 

Хоч мав він голову не хитру,

А умудрився якось сам

В дитинстві впасти на макітру,

Страшний дістати шрам

І стати лицарем у дам!

 

«Колишній мій каліка-сват…»

 

 

Колишній мій каліка-сват

Попав при гетьмані в сенат,

І в той же мент він встав на ноги,

І в його виріс хвіст і роги.

 

Зробивсь він лютий, наче вовк,

Ногами посуд перетовк,

Траву хвостом він потолочив

І, сам з рогами, в гречку вскочив.

 

«Весь вік прожив ти в «Петрограді»…»

 

 

Весь вік прожив ти в «Петрограді»,

Коли ж додому ти вернувсь,

Були ми дуже, дуже раді,

А ти в міністра обернувсь.

 

Ти вірний, чесний по натурі,

І я це щиро говорю!

Служив ти правдою царю,

Був вірним гетьману, Петлюрі,

І будеш вірним взагалі

Усім владикам на землі.

 

«Колись блискучий ад’ютант…»

 

 

Колись блискучий ад’ютант,

Далекий від журби і суму,

Тепер - голодний емігрант,

Сидів в кафе і думав думу:

 

Минуло все і все мине,

Живий, не знайдеш порятунку,

Але у мертвого мене

Робак опиниться у шлунку.

 

«Вчора кат зарізав маму…»

 

 

Вчора кат зарізав маму

І повісив двох братів...

Я сховавсь в помийну яму

І до ночі там сидів.

 

А вночі я зирк в віконце:

Тато (з катом) за столом

Підраховують червонці,

П’ють і б’ють йому чолом.

 

«Ти купив собі віллу без крику…»

 

 

Ти купив собі віллу без крику,

(Той не дурень, хто добре мовчить),

Але чуєш навколо музику:

Навіть мертве каміння кричить.

 

« Весь вік він торгував…»

 

 

Весь вік він торгував (я не кажу, що честю),

А заробив як слід лише в Берестю.

 

«Ніхто не знав, ніхто не чув…»

 

 

«Я приїхав інкогніто і нікого

не буду приймати...»

 

З промови міністрів

до журналістів

 

Ніхто не знав, ніхто не чув,

І нагло в місті дзвін загув,

Міністр інкогніто прибув.

 

«Біжіть, стрівайте на двірці»,-

Защебетали горобці,

Зашелестіли папірці.

 

Всі поспішають на парад,

І фрак узяти напрокат

Біжить щодуху дипломат.

 

І слава хвилею пішла,

Лилась, гриміла і гула,

І нагло Відень залила.

 

Як струсь у полі серед трав,

Міністр серед юрби стояв

І нагло голову сховав.

 

Три дні народ на площі був,

Три дні кричав: