Леся Українка - Том 10

Марусечкою. Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться. В четвер ввечері приїхав папа і в вівторок вранці поїде. Я тепер ходжу пить кефір, може, чули що про його, ходжу кожний день і п’ю по два стакани щораз. У Лілі тепер кашель і насморк, і вона од того нікуди не ходить гулять. Ми певне що приїдемо цього літа до Вас у Гадяч. НаАм перед празниками прислали із Женеви: мені квітку з бо-маги, таку, що як розвернуть, то вийде вазон з квіткою розквітнувшою, Лілі — картинку, таку, що як потягнуть зверху за бомажку, то вийде дівчинка з-за рожевого куща з віночком в руках і одкристься віконце в хатці, а

із

l звідти виглянуть дві дівчинки, Тамарді дитинку бумажну, таку, що нищить, як придушить, а Миші картинку. Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала. Мама, як їздила в Харків, то привезла мені дві ленти, а Ділі ленту і маленький поїзд з трьома куколками: одна з їх така, що крутить головою, руками, ногами, сидить і стоїть. У Лілі е три книжки, котрі вона читає. Прощайте, мила бабушка, пишіть, що Ви робите і чи здорові, цілую Вас, прощайте, більш нема що

писать. 0 „

Ваша Леся

8. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

26 жовтня 1883 р. Київ

Милая мамочко! Чого ж то з Марочкою так обертаються, що чуть не убили? Мені зробили операцію 11-го числа в 11 часів утра: я нічого не чула, тільки щось давило на тім’я. Ото хлороформ. Як зробили операцію, то мене однесли на кровать, і я от уже лежу 4-й день. І кумедно було якось од хлороформу: усе я чула, що коло мене говорили, а болісті не чула, і як руку чикали, не запримітила. Прокинулась — голова крутиться,— і клініка і усе, мов мені приснилося, а студенти несуть мене до кро-ваті. Зовсім дивовижа! Першії сутки рука дуже боліла, а тепер зовсім не болить. Як перев’язували перший раз, то аж мука, а сьогодні ось тільки перев’язали і вже нічого, не пекло, не щипало, й не боліло. Лежу я в боль-шій хаті, де ще 3 жінки. Дві вже оперовані, а в третьої киста. Поки не було в мене лихорадки, то все нічого, а тепер усе турбує: і те, що часом чути, як роблять операції, і біготпя студентів, і ночні звуки, і стогноти.

Мене тут дехто не забув, і папа, і Марія Михайлівна завше пробувають; були Катря Трегубова, Анна Іванівна сама і з Шурою, Житецька, Оля Махно. Вона жалкувала, що Ліля не приїхала. «Її,— каже,— певне, не пустили!»

Сьогодні в мене вже лихорадки нема, може, що рука піджива. Я ще руки не бачила і не знаю, як вона порізана, папа каже, щоб пе дивилась.

Обо мні пе журіться, самі добре пробувайте та Марочку бережіть,— я скоро до Вас прибуду і всіх цоці-

Л^Ю* Ваша Леся

9. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ

14 травня 1884 р. Колодяжне

Милая бабушка, дуже мені неприятно, що папа Вам написав, що він нас приганяє писать, чого ніколи не буває, і хоть я, може, не часто пишу до Вас, но зато всегда з охотою і приятностю. Папа навіть після нас писав, значить, нас навіть не було до чого приганять. Дуже дякую Вам за цвіти, вони лежать на пошті, і їх скоро привезуть сюди. В нас также на святки було скучно, бо була дуже погана погода, зато тепер тепло і гарно так, що ми в одних платтях ходим. Нам тепер багацько роботи, бо ми насадили садок, і хоть не всі дерева, як перше, а все-таки треба поливать. Ми насіяли багацько цвітів, котрі теж. треба поливать. Ліля собі, т[о] е[сть] для своїх кукол, зробила малий огородчик. Наші паски були дуже гарні. Лілиних три малих пасочки трошки поперевертались, але то їм нічого не помішало. Вчора ми получили Ваше письмо. Вчора були Тамарині іменини, і папа їй подарив повозочку з лопаткою і вилками, котрими вона дуже втішається. Вона дуже багацько говорить і все рисує щось. Миша вже давно поїхав у Київ. Ми всі здорові. Прощайте, милая бабушка, цілую Вас, кланяйтесь дівчатам Стояновим.

Ваша Леся

10. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ

9 червня 1884 р. Колодяжне

Милая бабушка, дякую Вам дуже за Ваші подарки. Плаття ми вже пошили, і воно мені дуже сподобалось. Вчора охрестили Тамару, впрочім, вона тепер вже не Тамара, а Оксана, бо мама перемінила їй ім’я. Мама пе

може до Вас приїхати, а я Вас дуже прошу: приїжджайте сього літа до нас.

Миша більшу половину екзаменів видержав і скоро вже всі кончить. У нас тепер в гостях Марія Михайлівна, вона ж була і за куму. Сьогодні у нас добра погода, а перед тим пошти щодня був дощ і було досить холодно. Ми тепер всі зовсім здорові, і мою руку можна буде розв’язать скоро. Мама учить мене тепер по-французьки і по-німецьки. Оксаночка тепер дуже багацько говорить і може все що угодно сказать. Позавчора було Лілі рож-деніє, і я їй подарила краски, а мама комод для кукол. Папа сьогодні хоче попробувать купатися. Напишіть, чи тепло в Вас і чи вже купаються? Чи живуть у Вас ще Стоянови? Кланяйтесь їм од мене. Чи здорові Ви? Ваше -зілля у нас прийнялось добре, а найлучче любисток: зовсім вже великий, соняшники теж добре посходили. Напишіть, як у вас пройшли свята. Прощайте, милая бабушка, цілую Вас.

Ваша Леся

11. ДО в. І. ДРАГОМАНОВОЇ Середина червня 1884 р. Колодяжне

Милая бабушка, недавно приїхав до нас Мшщі, видержавши екзамен, і тепер буде у нас ціле літо. Оксанка наша тепер дуже порозумніла. Моя рука дуже поправилась, і я сама зовсім здорова. У нас тепер добра погода, навіть жарко. Ми їздим купаться в друге село за чотири версти, і все вспоминаем, як добре було у вас купаться. У нас тепер дуже багацько ягод, а вишень іще нема. Ми насадили багацько квіток і мали з ними дуже багацько мороки, зате тепер вони вже починають цвісти. Мама збирається їхать в Почаїв. До Вас приїхать не можем. Чи подобається Вам, що Тамару перемінили на Оксану? Чи не йшли у вас недавно дощі? Чи живуть у Вас Стоянови? Чи здорові Ви? Прощайте, милая бабушка, цілую