Олександр Сергійович Подерв'янський - Множення в умі, або Плинність часу

Один з мудил. Ето кайф, марожено!

Всі остовпіло дивляться їм вслід і стоять, мов хворі стовбняком.

Мудило в цигейковій шапці (раптово скаженіє). За мной!

Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревіння, переходяще в жіночий зойк. Продавець висовується з кіоска до половини і з заздрістю дивиться їм вслід. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеваті мудила. У них масні їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслі, лежить іще один мудило, він блює маслом вниз.

Продавець. Шо з нім такое?

Мудило. І з тобою, дєд, таке буде, єслі дохуя масла з'їси.

З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревіння і зойки, де-по-де мимо кіоска швидко проносяться все нові і нові орди любителів масла. Входять мудило в спортивних штанцях і Люда, вони повзуть раком, згинаючись під маслом.

В очах у них щастя.

Мудило в спортивних штанцях. А я тєбє говоріл, што когда-нібудь етот день настанет, ето будет, а ти не вєріла.

Люда. Якщо б знать, можно було б на тачці под'єхать. Я їбала його так тащіть!

Входять три мудила, вони несуть мудила в блестящему пальті, вмурованого в масло.

Мудило в блєстящєму пальті. я всіх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти прокляті!

Мудила посміхаються.

Один з мудил. Будєш піздєть, ми тєбє і голову в масло засунєм.

Продавець. Хлопці, шо ви з ним здєлаєтє?

Мудила (регочуть). Кастріруєм нахуй.

З іншого боку до кіоску риссю надбігає агресивна старушка.

Агресивна старушка (до старого). Шо сідіш, старий поц?

Продавець кидає на старушку іспуганий погляд. Старушка убігає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись під маслом, проходить підрозділ виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цигейковій шапці. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.

Мудило в цигейковій шапці. Дівчата, задеріть спідниці, масла дам. (Регоче.)

Одна з виховательок мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цигейковій шапці іспускає здавлений зойк і здихає. Входить дебела жінка з вусами, бородавками і куснем масла під пахвою.

Жінка до продавця. Арон, збирайся додому, сьогодні я тобі на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помічає труп мудила, який перший приніс звістку про масло.) Арон, хто це?

Арон. Він помер. Дай йому трохи масла, він його любив.

Опасиста жінка відрізає шматок масла і кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кіоска і зав'язує двері на дріт, ніг у Арона немає. Замість ніг у нього маленький возик і два утюжки. Підходить трамвай. Він абсолютно пустий і блакитний. Арон і дебела жінка неквапливо прямують на зупинку. Крім них в трамвай ніхто не сідає. Сідаючи в двері, дебела жінка бере Арона під пахву і разом з Ароном і маслом сідає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повільно суне в блакитну далечінь під натхненні звуки полонеза Опнського і здавлені крики любителів масла.

Завіса

Тріасовий період, або Пригоди хтивих павіанів Борі і Жори

ДІЙОВІ ОСОБИ

Боря і Жора, хтиві павіани.

Ріта і Чіта, цнотливі шимпанзе.

Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Гаврило, орангутанг-збоченець.

Кирило, динозавр, хворий на сухоти.

Микола Петрович, саблезубий ягуляр.

Гриша, птєродактіль.

Дія відбувається в тріасовий період у світі тварин. Декорації на сцені зображують собою тріасовий період. По сцені лазять динозаври, літають птєродактілі і всяка інша сволота. Входять Ріта і Чіта, дві цнотливі шимпанзе.

Чіта. А мінє він понравився – хоть і не воєнний, а всьо равно інтересний мужчіна.

Ріта. Я єму говорю: «Скажите, как ви думаєте – слово «хуйня» мужского рода чи женского?», – так он аж покраснел. Хароший мужчіна, скромний.

Входять Боря і Жора, хтиві павіани.

Боря. Глянь, Жора, які пацанкі.

Жора. Одразу видно, шо целочки.

Боря. Це шимпанзи, я їх знаю. В мене була одна, коли я на Карпатах був, так она у меня…

Жора. Я знаю, Боря. Представь собі, шо я от етого не балдею.

Боря. Дівчата, ану катай сюда, дядя фокус покаже!

Ріта і чіта підбігають ближче.

Чіта. А ви умєєтє?

Жора (становитьсяраком). Нєт нічого прощє: ейн, цвей, дрей!

На слові «дрей» прилітає птєродактіль Гриша, хапа хтивого павіана жору за бордову сраку і зникає в невідомому напрямку.

Боря (філософськи). жора хотів вам показати фокус, який називається «сєвєрноє сіяніє».

Ріта і Чіта. Як інтєрєсно! Чєм ето достігається?

Боря. Сракою.

Дійсно, срака Борі схожа на вищезгадане природне явище без всяких фокусів. Входить Ганна Петрівна, мати Ріти і Чіти.

Ганна Петрівна. Дівчата, ану бистро додому! Всьо гніздо ватою попаскудили!

Боря. Мамаша, то, шо ви прийшли, – ето прекрасно! Ми з вами сейчас заделаем шведський секс.

Ганна Петрівна. Ооо-о, Швеція!

Ганна Петрівна зводить очі догори і падає, знепритомнівши.