Олександр Сергійович Подерв'янський - Множення в умі, або Плинність часу

От курва мать, Марат і Глєб кусаються!

Завіса

Сказ

Божеволіло залізо і скаженіли люди…

М. Стельмах. Кров людська не водиця

ДІЙОВІ ОСОБИ

Сидір Платонович, начальник ЖЕКа.

Зінаїда Раїсівна, полюбовниця Сидора Платоновича.

Божевільне Залізо, тоже начальник ЖЕКа.

Мічурін.

Макаренко

ПРОЛОГ

Заплямовані сходи ведуть до дверей, оббитих противним рижим дєрматіном Входить Сидір Платонович. В руках у нього бумажна трубка, молоток і цвяхи. Сидір Платонович прибива до дверей бумажну трубку у розгорнутому вигляді Це плакат. На ньому зображений великий палець людини, з якого тече кров. На крові написано слово: «СКАЗ». Навколо пальця страшні зображення скаженого кота, скаженого собаки, скаженого єнота і скаженоі барсучихи. Зверху плаката напис: «Бережіться сказу». Сидір Платонович заходить до кабінету і зачиняє за собою двері, оббиті противним рижим дєрматіном. Починає грати страшна музика.

ДІЯ ПЕРША

Приймальня Сидіра Платоновича. На стінках, один навпроти одного, висять портрети Макаренка і Мічуріна. Під портретами шкіряний діван, на дівані лежить гола Зінаїда Раїсівна. Вона куре «Пел-Мел» і трусить попіл на брудну підлогу. Входить Сидір Платонович.

Сидір Платонович. Поїбав не пробігав?

Зинаїда Раїсівна. Ти шо, сказився?

Сидір Платонович. Р-ррр-гав!

Зінаїда Раїсівна. Каравул!

В зв'язку з тим, шо кімната порожня, можна подумати, шо Зінаїда Раїсівна сподівається на допомогу Макаренка і Мічуріна, але вони не втручаються і спокійно висять на стіні.

Сидір Платонович. Вони тобі не допоможуть.

Сидір Платонович хвацько відкида задніми ногами бруд в різні боки і страшно гарчить. Зінаїда Раїсівна у розпачі біга по кабінету, хапаючись руками за різні непотрібні речі.

Сидір Платонович (гарчить). Я давно про це мічтав, як мені щасхарашо!

Сидір Платонович куса Зінаїду Раїсівну за сраку і повисає на ній Зінаїда Раїсівна з криком вибігає з кабінету, несучи на ера ці Сидіра Платоновича. Саме в ту мить, коли вони безвозвратно щезають в жерновах життя, портрети Макаренка і Мічуріна падають на підлогу з страшним стуком. Оббиті рижим дєрматіном двері відчиняються, і в кімнату входить Божевільне Залізо Воно іржаве, погнуте і небезпечне. З усіх боків у нього стирчить різна залізна поїбєнь. В руці у Божевільного Заліза портфель, на голові – ондатрова шапка. Спираючись на вищезгадане, можна припустити, що Божевільне Залізо – начальник Залізна істота сідає за стола і мрійливо оглядає кабінет.

Божевільне Залізо. Тє-е-екс.

Портрет Мічуріна. Шо «тє-екс», шо «тє-екс»? Я всю жизнь работав! Я хотів зробити так, щоб всі люди були щасливі, а воно прийшло і сидить, начальство із себе корчить. Ти, чмо іржаве, шо ти зробило?

Портрет Макарєнка. А я, а я? Я хотів, шоб діти робили полєзні фотоапарати. І нахуя я так старався?

Божевільне Залізо. Ідіть на хуй. Будете пиздіти – щас всіх покусаю.

Портрети злякано мовчать.

Божевільне Залізо (Мічуріну). Атебе вопщє нада повісити. Нашо ти заставляв їбаться різні овочі? Ахочеться їм чи ні – це тебе не їбе. А де ж любов?

Макаренко. Яка любов, яка любов?!

Божевільне Залізо. А ти тоже мовчи, полковник сраний, давно пора тебе розвінчать.

Макаренко (у розпачі). Любов, розвінчать! Шо робиться у цьому світі, шо робиться – хто мені скаже?…

Мічурін. Куда нісьошся ти, Русь, – дай ответ!

Макаренко. Не дайот ответа.

Божевільне Залізо. Дураки, не впадайте в істєріку. От я дивлюсь на вас – інтелігенти, ви всігда так. Мало вас стріляли, блядь.

Макаренко. Хто інтелігент? Я інтелігент? Він (показує на Мічуріна) інтелігент?

Божевільне Залізо. Уже і пожартувать ніззя.

Мічурін. Цинізм. Кругом цинізм.

На столі, за яким сидить Божевільне Залізо, дзвонить телефон. Божевільне Залізо бере слухавку.

Божевільне Залізо. Слухаю. Да, товариш Сталін. Єсть. Буде сделано, товариш Сталін. (До портретів.) Ну, ось бачите – а ви зразу в паніку. Работать нада.

Божевільне Залізо виймає з портфеля важливі папери, надягає нарукавники і поринає у суспільнонародноважливу працю.

Божевільне Залізо. Коли партія сказала – надо, комсомол ответіл – єсть! І даже спать не хочеться!

Макаренко. Бєссоніца, Гомер, тугіє паруса. Я список кораблів прочьол до сєрєдіни…

Завіса