Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

Народження лицаря

Сонячний ранок розфарбував золотими променями краєвид маленького котячого містечка — Кіттенгейл. Тепле світло танцювало на дахах будинків, лагідно торкаючись кожної черепички, а ранковий вітерець приносив аромат свіжої роси й трав. Вулиці поступово прокидалися, і мешканці міста вже поспішали до своїх справ. А для однієї кішечки це була особлива мить: відлуння першого нявкання порушило тишу світанку в її домі. Новонароджений котик з'явився на світ таким маленьким і милим, але його очі вже сяяли дивовижною рішучістю.

Матуся обережно пригорнула малюка до себе, зігріваючи його теплом свого тіла. Котик був такий маленький, пухнастий і беззахисний.

— Світе, зустрічай Мура, — ніжно промовила мама, дивлячись на маленьку, рухливу купку хутра люблячими й мрійливими очима. — Я відчуваю щось особливе в тобі, мій любий котику.

Мур ріс допитливим, веселим і дуже енергійним. Попри свій ще невеликий розмір, він виявляв незвичні для такого малюка мужність і розум. Та, як і кожній малечі, Муру ще належало багато чому навчитися.

Мінялися пори року: Кіттенгейл то потопав у зелені й квітах, то вкривався золотавою ковдрою опалого листя, то поважно насуплювався під товстим шаром снігу на дахах. А потім усе знову тануло й розцвітало.

Щодня котики виходили гратися надвір і брали з собою улюблені іграшки. А матусі клали їм до кошиків різні ласощі, щоб малеча мала чим перекусити й пригостити одне одного. І ось у котика Мява з’явилася нова іграшка, яка дуже сподобалася Муру. Але Мяв вередував: комусь дозволяв із нею погратися, а декому — ні. Муру ж він її не дозволив навіть ані подивитися, ані потримати. Малий Мур дуже образився, і його так переповнювали емоції, що він не знав, що з ними робити. Тож він почав дражнити й обзивати Мява, а потім навіть спробував силоміць відібрати іграшку, чим дуже налякав її власника.

Старший котик зупинив Мура, здивований його поведінкою.

— Навіщо ти це робиш, Муре? Що з тобою коїться?

— Мені дуже сподобалася ця іграшка, і я хочу потримати її, погратися з нею. Але котик Мяв не хоче ділитися.

— Тому ти вирішив відібрати її? — запитав старший.

— Я б повернув її, потім, — тихо відповів Мур.

— Це погане рішення, котиську. Ти можеш ще раз спробувати поговорити з Мявом — вибачитися й пояснити, що тобі дуже сподобалася його нова іграшка. І що ти був би вдячний, якби Мяв дозволив тобі погратися з нею.

— А якщо він знову відмовиться? — пробуркотів обурений Мур.

— Тоді скажи, що ти розумієш і готовий почекати, поки Мяв сам награється і в нього з’явиться бажання поділитися іграшкою. Трохи розуміння та терпіння — і все буде добре.

Так Мур і зробив, коли посидів на самоті і заспокоївся. Він вибачився перед Мявом за те, що ображав його і намагався відібрати в нього іграшку. Мур сказав, що дуже радий за Мява з приводу його іграшки. І що йому теж дуже хотілося б погратися з нею, коли Мяв зможе поділитися. На подив котика, Мяв пробачив його і погодився поділитися іграшкою. Невдовзі Мур уже грався з нею. Так цей день надворі подарував нові знання, враження та емоції.

Одного разу мама розповіла Муру, що жадібність не дає малечі заводити друзів. А ще є заздрість — вона робить котиків та іншу малечу злими, замкненими, а іноді навіть спонукає чинити жорстоко. Мур відчув це на собі, коли спробував відібрати іграшку у Мява. Йому було соромно за цей вчинок. Тож Мур запитав у мами, як побороти жадібність, і стати добрим другом, який щиро радіє за інших.

— Нам не належить усе навколо, любий, і ми не можемо брати все, що заманеться. Природа ділиться з нами тим, що має, і що нам необхідне для доброго й щасливого життя. Це потрібно цінувати, — мама обійняла Мура і промовила. — Так само й наші друзі, близькі, навіть незнайомі котики — вони діляться тим, що мають, коли в них є бажання. І ніхто не має права забирати в інших, особливо якщо ті не мають наміру ділитися або просто не хочуть.

— Але ж таке все одно трапляється, мамо! Я бачив сам: одні силою забирають щось у інших. Що ж тоді робити?

— Тоді сильніші захищають слабших і світ довкола, роблячи його кращим. Вони виправляють те, що коїться з недобрих намірів — з боку котиків чи інших мешканців нашого світу. Такі захисники навчають, як радіти за досягнення інших, а не заздрити чи хотіти відібрати це собі. От як ти сам хочеш, щоб усі раділи твоїм досягненням, так і ти маєш уміти розділяти чужу радість.

— Вони роблять це, як герої книжок, про яких ти мені читала? — запитав натхненний маминими словами Мур.

— Інколи — так, любий. Але частіше це починається з любові батьків до своїх дітей і з їхнього виховання. А діти вже несуть цю любов у світ. Так кожні батьки й діти допомагають робити наш звіриний світ кращим.

— Тоді ви з татом врятуєте усіх нас, мамо, — засміявся Мур, обіймаючи матусю.

Мама пригорнула котика до себе й міцно обійняла.

У Кіттенгейл прийшло літо. Одного спекотного дня Мур пішов гуляти містом.

— Муре, привіт! Ходімо з нами! Є цікава забава, — покликав його котик.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍