Девін Росс - Фрілендські байки, Девін Росс

-Ще з минулого навчального року після того дня коли був сильний дощ і гроза в який ти подав мені свою парасольку і провів до дому через мій страх грози, -відповіла мені Мія з накочуючимися сльозами на очах.

-І ще одне питання - чи ти приймеш мене як твого хлопця?

Мія стояла як вкопана з шоком в очах.

-Росс ти ж не жартуєш?

У відповідь я зажав її у своїх обіймах.

-Щоб так безжалісно жартувати треба бути безсердечним і хоч ти викрала моє, я на таке дно не опущусь моя мила Міє.

Вона у відповідь тільки ще сильніше стиснула мене в обіймах і заплакала від щастя.

-Ну, що ж тепер ви у стосунках?, -запитала Мія в мене?

-Звісно зайко ти моя. Не хтіла б піти випити гарячого шоколаду?

-Я тільки за.

Почавши йти до кафе на нас вийшли Кирил і п'ять його друзів.

-Опа кого я бачу. Живий, -сказав друг Кирила, Біл.

-Значіть закінчимо почате, -заявив кращий друг кирила, Олег.

-От чорт їх дри. Мія біжимо!, -закричав я їй у весь голос.

Мія змогла втекти, амене схопили і потягнули до найближчої закинутої будівли де збирались провернути той самий трюк тільки вже точно скинувши мене.

-Ну що ж прощавай назавжди! -сказав Кирил штовхнуши мене з даху.

В цей раз мені не було за, що вхопитись і не було того хто зміг би мене витягнути.

Епізод 4

Летівши з даху на землю я вже був готовий зустрітись з смертю.

Падіння, біль, втрата свідомості, тьма.

Далі як виявилось мене знайшли якісь люди і викликали швидку.

Я був у дуже важкому стані. Хоч це було не так високо для того щоб я вмер відразу, але якби не швидка то вмер би в кращому випадку через годину. 

Було зламано ночи, половина ребер, і вибито некілька нижніх і верхніх зубів та жахвило постраждала голова.

Ця ситуація різко опинилася у місцевих новинах, але за теоріями поліції це було діло рук якоїсь організації під владою божевільного хлопця на якого так і не нарили доказів хоч і все місто знало, що він далеко не володар благодійної організації.

Я пробув у лікарні більше місяця для лікування і реабілітації, але лишилось багато шрамів.

Ніхто з школи не міг мене провідати і тому я очікував бурної реакції на своє повернення і вирішив перед поверненням підготуватись і озброїтись бітою про всяк випадок для присікання подібних проблем через які я два рази мало не вмер і поки приховати своє лице за капішоном і шарфом щоб хоч на трохи підготуватись перед можливими проблемами у самій школі. Також я вирішив ризикнути і спробувати вибити можливе признання Кирила у його злодіянях записавши їх на диктофон поки він буде у шоці від мого виду.

-Настав час повернутись у це пекло, -сказав я в голос і пішов у школу.

Дійшовши до школи я вздихнув і зайов.

-Привіт народ, не очікували?

Усі не розуміли, що коїться і не одразу впізнали мене.

-Росс невже це ти?, -задав мені питання Кирил.

Я одразу увімкнув диктофон і скинув шарф з капішоном і вони побачили мою ізуродованість.

-Ну як тобі результат? -сказав я йому з гнівом в очах та голосі.

-Не розумію про, що ти? -мовив він з невпевненістю.

-Тобто ти не визнаєш, що хтів скинути мене з даху через любов до Лаури, а після першої невдалої спроби скину вдруге і зробив з мене урода?

-Я...

-Скажи правду сволоч! -закричала підійшовший до нашого класу Єгор

-Ну було випадково... Я не зі зла... -пробував якось оправдатисьь Кирил, але безуспішно.

-Молодець і тепер будь готовий розплатитись за увесь біль який ти мені причинив оскільки тут купа свідків і також бонусом запис диктофона. Шах і мат.

Епізод 5

Розкривши Кирила я почав вливатися у навчальний процес.

Це було куди важче чим я думав, але звикнусь.

Настала перерва і я пішов повідатись з Мією.

-Хей хлопче, привітався я з можливим однокласником Мії.

-Привіт. Щось хтів?, -відповів він.

-Ти ж однокласник Мію з 9 А класу?

-Так.

-Знаєш де вона зараз?

-А нащо вона тобі?

-Хочу з нею поговорити.

-Ну вона в класі, сімнадцятий кабінет, -відповів він.

-Дякую. І  до речі як тебе звати? -запитав я.

-Я Антон.

-Радий познайомитись. Мене можеш звати Россом.

-Тоді удачі тобі Росс, мені пора йти.

Я дійшов до кабінету і зустрів Мію.

Коли вона мене побачила, то стала в ступор.

-Россе?!

-Так мила. Це я, а точніше той я який пережив падіння з даху.

Після цих слів Мія з сльозами на очах кинулася до мене і ми міцно обійнялись.

-Боже, які з вони ублюдки. ти ж  для них просто бувший Лаури і через це так страждаєш, -сказала Мія сумом в голосію

-Ну все їм кірдик, -продовжила Мія тільки вже з гнівом в очах.

-Стій. В мене є докази записані на диктофоні де Кирил признав провину. Я занесу їх у поліцію, а там вже його прижмуть, -відповів я з довольною ухмилкою.

Уроки закінчились і ми почали йти в поліцію, але почули чийсь крик і потім посьбу допомоги.

-Милий ти це чув?

-Так. За мною.

Епізод 6

Побігши на місце ми побачили подруг Мії ,Леру та Алю, до яких прикопувались якісь два утирка.

-Мія я розберусь.

-Впевнений?

-Так, -відповів я дістаючи біту.

Першого я вивів з гри першим ж ударом, а другий одразу почав бігти. Він був швидким, але я якимось чином зміг його нагнати і покарати за його поведінку.

-Дякую тобі хлопче, -сказала мені Лєра

-Це завжди будь-ласка.

-Знайомтесь дівчата це Росс - мій хлопець. Милий знайомся це Аля і Лєра - мої кращі подруги., -познайомила нас  один з одним Мія.

-Росс вірно? Не застав пожаліти її про свій вибір, -мовила мені Аля.

-І не посмію.

-Дивись мені, а то пожалієш вже ти.

-Ну Алю досить вже. Він хороший, -відповіла на притензії Аля, Мія.