Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

прочитати. Коли він уперше зустрів горгону на вході «Барген-Марту», на ній був величезний зелений бейджик із написом: «Ласкаво просимо! Мене звати СТЕНО». Але Персі вирішив, що там написано «БІНО».

На горгоні досі був зелений жилет працівника «Барген-Марту», з-під якого стирчала квітчаста сукня. Якби ви швидко поглянули на неї, то, напевне, прийняли б стареньку низеньку бабусю, та це поки не помітите її ноги і не усвідомите, що вони в неї, наче у півня. А піднявши очі, побачите ще й червоні ікла, що стирчать з кутків її рота. Очі у горгони палали червоним полум’ям, а замість волосся на голові — виводок яскраво-зелених змій.

А знаєте, що було найжахливішим? У руках вона досі тримала велетенську сріблясту тацю з безкоштовними зразками «Хрустких сирних ковбасок». Піднос добряче пом’явся після всіх тих разів, коли Персі вбивав горгону, однак ковбаски виглядали цілком неушкодженими. Стено несла їх через усю Каліфорнію, щоб запропонувати Персі закуску, перш ніж убити. Нащо вона це робила? Хто його знає. Але якщо Персі колись знадобиться броня, він виготовить її з «Хрустких сирних ковбасок». Ці штуки — просто незнищенні.

— Скуштуєш одну? — запропонувала Стено.

Персі відмахнувся мечем.

— Де твоя сестра?

— Ой, прибери меча, — пробурчала Стено. — Ти мав би вже зрозуміти, що небесна бронза нас надовго не вбиває. Поласуй ковбасками! Цього тижня вони за знижкою, і мені б дуже не хотілося вбивати тебе з порожнім шлунком.

— Стено!

Друга горгона з’явилася поряд так швидко, що Персі не встиг відреагувати. На щастя, вона була занадто захоплена тим, що свердлила поглядом свою сестру, аби звернути увагу на нього.

— Я наказала тобі підкрастися і вбити його!

Усмішка Стено зблякла.

— Але ж, Евріело...— Вона вимовила ім’я так, що почулося «М’юріел». — Можна мені спочатку пригостити його ковбаскою?

— Ні, дурепо! — Евріела обернулась до Персі й блиснула іклами.

Якби не волосся, що було виводком червоних, а не зелених змій, вона б виглядала точнісінько як сестра. Її барген-мартовський жилет, квітчаста сукня і навіть ікла вкривали знижкові ярлики. Бейджик, на якому мало б бути зазначено ім’я, казав: «Вітаю! Мене звати ПОМРИ, НАПІВБОЖИЙ ПОКИДЬКУ!»

— Ти змусив нас добряче побігати, Персі Джексоне, — промовила Евріела. — Але тепер ти у глухому куті й помсти не уникнути!

— Сирні ковбаски лише за 2 долари 99 центів, — послужливо додала Стено.— Продуктовий відділ, третій рядок.

— Стено! «Барген-Март» був прикриттям! — гаркнула Евріела. — Ти занадто вжилась у роль! Негайно поклади цю дурнувату тацю і допоможи мені вбити напівбога! Чи ти забула, що це він убив Медузу?

Персі ступив крок назад. Ще шість дюймів — і він полетить у прірву.

— Слухайте, жіночки, ми вже через це проходили. Я не пам’ятаю, щоб я вбивав Медузу. Я зовсім нічого не пам’ятаю! Чому б нам не влаштувати перемир’я, посидіти, потеревенити про тижневі пропозиції?

Стено ображеними очима глянула на сестру. У поєднанні з велетенськими жовтими іклами ця картина виглядала кумедно.

— Можна?

— Ні! — Червоні очі Евріели вп’ялись у Персі. — Мені байдуже, що ти там пам’ятаєш, сину морського бога! Я відчуваю кров Медузи на тобі. Запах слабкий, йому вже декілька років, але це ти переміг її востаннє. Вона досі не повернулась із Тартару. Ти за це відповіси!

Персі не дуже розумів, про що йдеться. Від усієї цієї дурні з помиранням і повертанням з Тартару в нього голова пішла обертом. Авжеж, до цього ще були причетні ручка, що перетворюється на меч, чудовиська, які приховують себе за допомогою якогось Туману, і те, що Персі був сином якогось укритого черепашками бога, якому понад п’ять тисяч років, Але в усе це він дійсно вірив. Хоч його пам’ять і стерли, Персі знав, що він напівбог, так само як знав своє ім’я. З першої своєї розмови з вовчицею Лупою він усвідомив, що цей скажений світ богів і чудовиськ — його дійсність. Задоволення ще те.

— Може, погодимося на нічию? — поцікавився він. — Я не можу вбити вас. Ви не можете вбити мене. Якщо ви сестри Медузи — тієї Медузи, що перетворювала людей на каміння, — хіба мені вже не. час скам’яніти?

— Ці герої! — з огидою промовила Евріела. — Завжди вони про це згадують, точнісінько як наша матуся! «Чому ви не можете перетворювати людей на каміння? Ваша сестра от може перетворювати людей на каміння». Ну, вибач, що не виправдали твоїх сподівань, хлопче! Тільки у Медузи було таке прокляття. Це вона була найстрахітливішою в родині! їй дісталася вся вдача!

— Мама казала, що я найстрахітливіша, — Стено здавалась ображеною.

— Замовкни! — гаркнула Евріела. — А щодо тебе, Персі Джексоне, ти справді маєш Ахіллесову мітку. Тому тебе дещо важче вбити. Але не переймайся. Ми якось упораємось.

— Чию мітку?

— Ахіллесову, — бадьоро промовила Стено. — Ох, такий був красунчик! Бач, його маленького занурили в річку Стікс, через що він був майже повністю невразливим, окрім крихітного містечка на щиколотці. Те саме трапилось із тобою, любчику! Хтось напевно кинув тебе в Стікс, і твоя шкіра тепер наче залізо. Але не переймайся! У вас, героїв, завжди є слабке місце. Нам тільки потрібно його знайти, а потім ми тебе вб’ємо. Хіба це не чудово? Скуштуй ковбаску!

Персі намагався думати. Він не пам’ятав жодних занурень у Стікс. А хоча, Персі взагалі мало що пам’ятав. Шкіра начебто залізною не була, однак це пояснювало, як він стільки протримався проти горгон.

Може, і стрибати з гори... безпечно? Ризикувати не хотілося — принаймні без чогось, що могло уповільнити падіння: санчат або...

Він подивився на велетенську сріблясту тацю Стено.

Хм...

— Передумав? — запитала Стено. — Дуже розумно, любчику! Я додала до них трохи горгонської крові, щоб твоя смерть була швидкою та безболісною.

У Персі стиснуло горлянку.

— Ти додала свою кров у сирні ковбаски?

— Зовсім трошки. — Стено усміхнулася. — Крихітний поріз на руці. Але це так мило, що ти переймаєшся. Бач, кров з нашого правого боку здатна зцілити від будь-чого, але кров з лівого боку — смертельна...

— Дубоголова! — заверещала Евріела, — Нащо ти йому це розповіла?! Хто їстиме ковбаски, якщо ти сказала, що вони отруєні?!

Стено була приголомшена.

— Не їстиме?. Але ж я сказала, що це буде швидко та безболісно.

— Грець із ним! — Нігті Евріели