Альона Ластовецька - Інтерв'ю з відьмою, Альона Ластовецька

1

Автомобіль під'їхав до сірої будівлі на розі і я вийшов. Сонце вже зникло за будинками, хмари світилися яскравим рожевим кольором, осіннє повітря бадьорило приємною прохолодою. Я запалив перед входом, подивився на двері.

Колись у цій будівлі була кіностудія, якою володів мій добрий друг, і я згадав спекотний літній день, коли вперше прийшов сюди влаштовуватися на роботу помічником редактора. Багато років минуло з того часу, кіно-канал давно закрили, мій друг перебрався в Азію в пошуках свого духовного шляху, а я давно вже не помічник редактора, а керівник власної студії, де ми знімаємо зараз серію відео для нашого каналу на одному з інтернет-майданчиків.

Гостя вже готується до зйомок і чекає на мене всередині, я загасив сигарету, відчинив двері і ступив у темний коридор.

У просторій студії з мінімальним, але стильним інтер'єром вже закінчується підготовка до зйомки. М'яке світло освітлює темно-сірі стіни, тепло відблискують софіти, створюючи затишну та камерну атмосферу. 

Оператор налаштовує камеру, асистентка поправляє декорації. У м'якому кріслі вже розташувалася наша гостя, і візажист додає останні штрихи макіяжу.

Вітаю, Агато, дуже радий Вас бачити - я підійшов привітатися. Вона повернула до мене обличчя, освітлене яскравою лампою. Зелені очі миттєво прикували мій погляд і на кілька секунд реальність розчинилася, зникла. "Точно відьма", подумав я. Вона кивнула, посміхнувшись милою посмішкою, поки візажист наносив сяючий прозорий блиск.

Я сів у крісло навпроти, помічниця подала сценарій. Програма, яку ми знімаємо – це серія інтерв'ю з різними людьми, які мають магічні здібності. Або вони вважають, що ці здібності є. Я не збираюся їх викривати, сам особливо в це не вірю, але популярна тема, люд таке любить.

За останні кілька місяців більше семи мільйонів переглядів на каналі, непогано. Минулого разу у нас був випуск із переможцем битви екстрасенсів, довелося постаратися щоб його отримати, але це було того варте, відео залетіло в топ, від рекламодавців тепер відбою немає. Те відео вийшло справді цікавим, гість був дуже харизматичним та яскравим, артистичним.

В перерві між зйомками, за кавою, він розповів про відьму, яку зустрів у Європі п'ять років тому і яка змінила його життя. Наші гості часто рекомендують своїх знайомих, піар зараз потрібен усім, але той екстрасенс розповідав про свою зустріч із таким відчуженим обличчям, таким виразним поглядом у порожнечу, що мене щось зачепило. На питання, що сталося тоді, він не відповів, тільки сказав що вона буде в країні цього місяця і йому потрібно її побачити.

Мене охопило незрозуміле почуття, що мені потрібно бачити її теж, хоча я гадки не мав що це за людина і навіщо мені її бачити. Я заплющив очі і струснув головою - чергова відьма, з їхньої тусовки магів та відьом. Проте думка про неї засіла у мене в голові і я постійно до неї повертався, з самого моменту пробудження до марення уві сні, і так щодня. Я тоді списав це на те, що мозок у пошуку нового героя чи героїні для відео, але через тиждень попросив у помічниці контакти того екстрасенса і написав йому з проханням познайомити мене з його колегою по цеху. Він відразу попередив мене, що це доволі закрита людина, піар і популярність її не цікавить, проте через тиждень він знову написав, передавши, що вона зацікавлена ​​моєю пропозицією провести інтерв'ю і новий досвід їй цікавий. Її ім'я Агата, додав він.

Я доручив асистентці знайти якусь інформацію про неї, щоб підготуватися до зустрічі, але безуспішно. Жодної згадки в інтернеті, з нашої бази «магів» теж ніхто нічого не знав. Що ж, подумав я, доведеться йти на ризик і робити інтерв'ю з нікому не відомою відьмою. 

Приємний запах кави заповнив студію і повернув мої думки в реальність. Я повернув голову - Аня, моя асистентка, підняла чашку запрошувальним жестом і кивнула. Це означало тільки одне - є інформація, яку вона хоче повідомити без сторонніх. Я підійшов і взяв чашку мого улюбленого еспресо, відпив і на мить завмер, насолоджуючись ароматом свіжозмелених зерен. Хороша кава - це одна з моїх головних вимог на майданчику, як і професійна техніка чи м'які затишні крісла, що забезпечують комфорт для тривалої розмови. 

Я озирнувся - підготовка до зйомки майже закінчена, у приміщенні панує розслаблена, але зосереджена атмосфера. 

Світлові плями грають на поверхні стін, додаючи глибини простору. На підлозі видніються акуратні дроти, що ведуть до софітів і звукового обладнання. Освітлювальні прилади закріплені на високих стійках, їхній холодний металевий блиск перегукується з індустріальним стилем студії. У дальньому кутку видніється пишна рослина у високому горщику, її зелене листя створює контраст із темними стінами, вносячи нотку природної свіжості та оживляючи інтер'єр. 

У центрі студії стоїть пара професійних камер на масивних штативах із плавними колесами. Оператор нахиляється, щоб підкрутити фіксатор штатива, перевіряє кут нахилу камери і плавність її повороту. Час від часу він поглядає на монітор, на якому видно тестову картинку. 

Я говорила з Владом, тим екстрасенсом з останньої зйомки - голос Ані пролунав поруч і я повернувся до неї. Хотіла розпитати його про Агату, адже ми нічого про неї не знаємо, раптом це відео взагалі не зайде, рекламодавці будуть незадоволені. Він так само відмовчується, але дещо мені вдалося дізнатися. Каже, що вона врятувала йому життя, він тоді взяв замовлення від якогось ватажка місцевої мафії та виконати його не зміг, там дівчинка була в комі кілька тижнів, чиясь донька, лікарі говорили, що шансів немає і нічим допомогти не зможуть. Загалом, Влад теж нічого зробити не зміг, а ці люди виявилися серйознішими, ніж він думав, чого він туди поліз я взагалі не розумію. Каже Агата тоді допомогла йому, але подробиць він не розповідає, дівчинка та жива залишилася.

Цікаво... 

Я озирнувся і подивився на гостю - вона схилилася до телефона в руці. Її світле волосся було зібране й укладене в простий низький пучок, а кілька локонів обрамляли обличчя, колихаючись у такт руху голови. Легкий макіяж підкреслював миловидні риси обличчя, вона мала дуже молодий і свіжий вигляд, хоча я знав, що їй давно не двадцять п'ять. Темно-зелена сукня підкреслювала її фігуру, відкриваючи стрункі ноги до коліна. На руці приємним золотим відблиском мерехтів годинник, а шию прикрашав тонкий ланцюжок із невеликим кулоном у вигляді півмісяця. Вона не була схожа на попередніх відьом, що побували в цій студії, - вони любили антураж, яскравий макіяж і різні езотеричні масивні прикраси, працювали на образ так би мовити. Агата ж була хоч і вродливою, але цілком звичайною жінкою, хоча я помітив, що перебувати поруч із нею дуже приємно і спокійно, вона здавалася доволі доброзичливою. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍