Alina Slynko - Янгол у в'язниці , Alina Slynko

Розділ 1: "Коли все змінилося"

Я жила у світі, де все було правильно. Але іноді правильність здається порожнечею.

Сімейна вечеря

Тарілки дзвеніли, м'яке світло лампи падало на стіл. Мама акуратно розкладала їжу, батько говорив про робочі справи.  

Вони дивилися на мене з теплом, але щось у цьому теплі відчувалося віддаленим.  

"Ти сьогодні пізно прийшла," – мама поставила переді мною тарілку, не відводячи погляду.  

Я відкусила шматок хліба, мовби захищаючись від запитання.
— Уроки, — коротко сказала я.  

Батько відклав виделку.  
— Останнім часом ти мовчазна, Алісо. Щось трапилося?  

"Ні, все добре."

Я навчилася брехати так, щоб мені вірили._  

Мама хотіла ще щось сказати, але замовкла. Я знала, що вона сумнівається. Але я вже не хотіла пояснень.  

Після вечері я швидко вибігла з дому. Ліна чекала мене в парку, граючись камінцем у руках. 

Вона сіла поруч, дивлячись на мене трохи довше, ніж зазвичай.  
— Ти змінилася, — сказала вона.  

Я закотила очі.  
— У хорошу сторону, сподіваюся?  

Ліна не усміхнулася.  
— Алісо, я хвилююся за тебе.  

Я не любила такі розмови.

"За мене не треба хвилюватися, все під контролем."  

Вона зітхнула, але більше не говорила. 

Десь далеко чулися голоси моїх нових друзів. Я піднялася.  
— Пішли, — сказала я Ліні, але вона залишилася сидіти.  

Я підійшла до них, відчуваючи себе частиною чогось нового.  

"Я не помітила, коли це стало звичкою."

Діма протягнув мені пачку.  
— Давай, спробуй.  

Я похитала головою.  
— Я не курю.  

Він засміявся.  
— Ну тепер будеш.  

Я не хотіла, але не могла показати слабкість.

Я зробила першу затяжку, і щось у мені зламалося.  

Спочатку це були пропущені уроки.  
Потім брехня батькам.  

Я навчилася брехати так, що мені вірили. 

"Я жила подвійним життям."

Нові друзі – нові правила

Ми сиділи на сходах біля школи, слухаючи розмови старших хлопців.  

— Ти ще боїшся проблем? — запитав один із них.  
— Аліса вже не та маленька дівчинка, — підхопив інший.  

Я усміхнулася.  
— Точно.  

"Я хотіла бути частиною цього світу."

Віка швидким рухом сховала пачку жувальної гумки у кишені.
— Давай, ти теж. Це легко.  

Я не хотіла, але їхні погляди чекали на мене.  

"Адреналін заповнив усе всередині." 

Я перестала думати про завтра.  

Ми сиділи в темному під’їзді.  

Діма підсунув мені щось у долоню.  
— Просто разок, Алісо. Тобі сподобається.  

Я глянула на нього, потім на інших.  

"Я знала, що це неправильно. Але я вже не могла сказати 'ні'."

Я втратила страх. Втратила обережність.

Сімейні розмови почали зникати

 Мама все ще намагалася говорити зі мною.  

— Я переживаю за тебе, Алісо. Щось не так?  

— Все добре, мам.

"Я знала, що вона більше не вірить мені."  

А потім прийшов момент, який змінив усе

Сирени. Світло від поліцейських машин.  

Діма кинувся бігти, але мене схопили за зап’ястя.  

Я думала, що зможу втекти. Але цього разу двері зачинилися за мною. 

          "І тоді почалася моя справжня історія."  
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍