Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

— Була б святою — я б не народився! — показав язика та знову кинувся вогнем в улюблену татову картину на яку він витратив цілий тиждень. І хоч вона була вкрита магічним закляттям, яке не дозволяло їй згоріти, але протирати від гару її все одно доведеться. Хай теж постраждає. 

— Та годі вже! Це моя улюблена, між іншим! — злився тато під моїм веселим поглядом. Так йому і треба, буде знати як обманювати власного сина. — Нічого... от знайдеться на тебе якась божевільна жінка і я з задоволенням подивлюсь як у тебе око сіпатиметься від бажання спалити все довкола заради неї. 

— Як знайдеться, так і загубиться. У мене он,  Арчі є. Він жодну живу істоту не підпустить до мене, — вимовив, з любов'ю дивлячись на величезного білого пса, якого готовий був на руках носити. —  Здалися мені твої жінки. Від них одні проблеми...

— Побачимо, Даймонде... — мить, і батько відкрив портал посміхаючись до мене зловтішною посмішкою. — Гарної дороги. 

— Ти ж не серйозно...? — здивовано схопився за стіл, відчуваючи, як він планомірно став мене затягувати. — Я навіть поїсти не встигнув! Батьку! Та щоб тебе! 

Злість переповнила мене до країв і вогонь полився з такою силою, що спалив до попелу спинку від стільця за яку я тримався. А портал лише того й чекав. Ніби живий, він швидко наблизився та проковтнув мене за лічені секунди. Шкода, що портали не могли вдавитися. Я б із залюбки застряг у цього поперек горла, щоб помститися за своє приниження.