Ірина Скрипник - Імʼя, якого не було, Ірина Скрипник

Варто було дівчині розплющити очі, як дещо змусило її затамувати подих. Перед нею, на ліжку, лежав гарний незнайомець. Спокійний. І, схоже, досі сплячий. Першою думкою було закричати. Другою — доторкнутися і перевірити, чи він живий. Третьою — ні те, ні інше, а просто лежати і спостерігати. Зрештою, вона просто вкусила себе за палець, щоб переконатися, що точно прокинулась. Вкусила сильно, до болю, до сліз. Але чоловік нікуди не зник. — Отже, він таки справжній… — І вже давно прокинувся. Просто спостерігає за твоєю реакцією, — озвався він спокійним голосом.