Сніжана Якимчик - Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик

Він не відвів очей. Темний, колючий погляд уп’явся в мене, наче він хотів побачити, як я зламаюся прямо тут, за цим столом.

Я не дала йому такої насолоди.

– Ви жартуєте, – сказала я, намагаючись, щоб голос залишався твердим.

Батько лише зітхнув.

– Це не обговорюється, Еліано.

Його тон був знайомим – безкомпромісним, остаточним.

Даміан нахилив голову, продовжуючи вивчати мене, але не промовив ані слова. Його мовчання дратувало більше, ніж будь-які слова.

Я відчувала, як всередині наростає паніка, але зовні залишалася спокійною.

Дружиною?

Чоловікові, якого я не знаю? Якого всі бояться?

Груди стиснуло важким каменем.
Я завжди знала, що моє життя не належить мені. Але сьогодні вперше відчула, що його остаточно забрали.

– Весілля відбудеться за місяць, – додав батько, і його голос пролунав як вирок.

Я знала, що сперечатися марно.

Але те, що я не могла змінити нічого зараз, не означало, що я не знайду спосіб це зруйнувати.