Кіті Лав - Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав

— Все буде добре, — тихо каже він.

Я ловлю його погляд і киваю, хоч у грудях все ще стискається від тривоги.

За хвилину з кабінету виходить лікар – чоловік років сорока у білому халаті.

— Ну що ж, давайте подивимося на нашого пацієнта.

Я передаю йому кошеня, і ми йдемо слідом у кабінет. Олег йде поруч, ніби відчуває, що я боюся почути щось погане.

Лікар обережно оглядає кошеня, уважно перевіряючи його лапки та маленьке тільце. Через кілька хвилин він відриває погляд від пухнастої грудочки та усміхається.

— Виглядає, що з ним все гаразд, — каже лікар, поклавши кошеня на м'яку підстилку. — Чи не було у нього якихось серйозних травм?

Я зітхаю з полегшенням.

— Ні, я його на дорозі знайшла, він, здається, тільки перелякався.

Лікар кидає погляд на Олега, потім на мене.

— Ну, тоді його можна забирати додому. Але радив би ще пару днів слідкувати за ним, добре годувати і не перевантажувати. Вони часто мають стрес після таких ситуацій.

Я вдячно киваю, а Олег, в свою чергу, теж усміхається.

— Дякуємо вам, — говорить він, витягуючи з кишені гаманець. — За все.

— Це не проблеми, — відповідає лікар. — Слава Богу, що все обійшлося. Бажаю кошеняті швидше видужати.

Я тихо, але з радістю, обіймаю кошеня, коли лікар повертається до своїх справ. Олег усміхається, але в його погляді можна прочитати невелику стурбованість.

— Тепер треба зайнятися тобою, — каже він.

- Мною? - перепитую схвильовано.

- Так, відвезу тебе додому, ти ляжеш у ліжечко і гарно відпочинеш, - говорить з усмішкою, а я відвертаюсь червоніючи.