Олег Клєщ - Пірнач, Олег Клєщ

Однак у продюсера ніколи не бракувало наполегливості, тож він міцно схопив Пірнача за руку і серйозним тоном звернувся до нього.

         – Постривай-ка, треба поговорити!

         – Що тобі треба? – відсмикнувся Річард.

         – Рекламний контракт! Ти не виконав умови рекламного контракту і тепер нам загрожує величезний штраф.

         – Підписував контракт ти, тож твоєму продюсерському центру з цим і розгрібатися.

         – Ти що, з глузду з’їхав? Повну відповідальність за невиконання умов несеш ти, а не моя компанія. Це дуже серйозні люди, тож краще розрахуйся з ними негайно, якщо не хочеш мати проблем. Вони на все здатні.

         – Я тобі сказав, я нічого нікому платити не збираюся. Будуть претензії, нехай подають скаргу до суду. Якимось іншим чином я розв’яувати цю проблему не збираюся. У мене є гроші на чудових адвокатів, які завжди виграють безнадійні справи. Тож не переймайся і не стій у мене на шляху.

         – Це контракт про співпрацю з найбільшою корпорацією в країні. Ти хоч розумієш, які в неї можливості? І хто за нею стоїть?

         –  Слухай, я за сьогодні втомився як собака, а ти мені як сніг на голову впав. Я хочу відпочити після робочого дня і не маю жодного бажання вислуховувати твої нотації.

         – І так ти мені віддячуєш за все, що я для тебе зробив? Я розкрив у тобі талант, я дав тобі можливість вирватися з бідних кварталів і я перетворив тебе з автокрадія на зірку шоу-бізнесу. Ти мені як мінімум завинив бути вдячним і слухати всі мої поради, адже я твій продюсер і я просуваю тебе далі. Я шукаю нові можливості, нові шляхи, для того, щоб і тебе прославити, і грошей заробити, причому для тебе ж. А ти просто береш і чхаєш на рекламні контракти, за які ти несеш повну юридичну та матеріальну відповідальність! Жоден суд не визнає тебе правим у цій ситуації, Річарде Гудвін!

         – Не називай мене так. Я тепер Пірнач – найпопулярніший виконавець в Америці, і тільки так до мене мають звертатися люди, зокрема й ти. А за проблеми не турбуйся, якось все владнається.

         – Не якось все владнається, а їх треба негайно вирішувати поки не пізно!

         – Да відчепися ти від мене, дай мені спокійно відпочити, а завтра ми розберемося зі всім цим лайном, згодний?

         – Звичайно, що ні. Ти ж береш мене зараз і підставляєш. Щоб заробити свій авторитет я десятки років впахував як проклятий. Кожного разу, як я давав комусь слово, я його дотримувався. Кожного разу, як я підписував з кимось контракт, не бувало такого, щоб я його не виконував. Я людина відповідальна, і що в житті, що в бізнесі для мене найдорожче – це моя репутація. І я не дозволю якомусь вискочці зруйнувати все те, над чим я працював усе життя. Попереджаю востаннє – не грай із вогнем!

         – Та пішов ти. – скрикнув Пірнач та блискавично вскочив у свій лімузин, аби Гері не встиг нічого вдіяти. Кортеж рушив і на досить великій швидкості помчав широкими бульварами міста, привертаючи до себе увагу фанатів.

Продюсер стояв як вкопаний, немов пережовуючи глибоке розчарування після їхньої розмови, та відчуваючи гірку образу. Він не намагався зупинити Річарда, бо знав, що це вже не змінить перебіг подій. Вклавши в Пірнача стільки часу, сил та грошей, він ніколи не очікував такої нахабної зради. Саме Гері підняв цього парубка з самого дна і зробив з нього справжню зірку. Але навіть найдобріша людина у світі має свої межі, які не варто перетинати.

Голова Гері буквально гула та розколювалася від утоми. Сльози по-зрадницьки підступили до очей і після чергового спалаху прожекторів розтіклися по його щокам. Свіже морське повітря обвіяло його й принесло довгоочікуване полегшення та душевний спокій. Сівши у свій позашляховик, він відкинувся на сидінні, віддав наказ своєму водієві їхати додому, а сам заплющив очі та ще раз почав прокручувати події сьогоднішнього вечора. Думки заплуталися в один великий клубок, який Гері так і не встиг розплутати, бо невдовзі заснув. Прокинувся він уже на під’їзному майданчику свого затишного заміського будиночку, розташованого серед скелястих гір.